Аж до сьомого туру не було перемог у Поділля – незважаючи на підписання таких гравців, як Непогодов, Болденков, Цибульник, Задоя та Коваленко.
Проте в матчі проти міцної тернопільської Ниви хмельничани змогли здобути перемогу – опорник Цибульник, який вимушено закривав місце центрального захисника, відзначився голом і асистом під обидва взяття воріт гостей!
Герой сьомого туру у Першій лізі Олександр Цибульник розповів про враження від дебютної перемоги Поділля, оцінив тренувальний процес Віталія Костишина, а також про період у кар’єрі, коли довелося зробити паузу у професіональному футболі.
– Наскільки важливим для вас є визнання найкращим гравцем туру?
– Звісно це приємна новина, але зараз найголовніше зосередитися на подальших матчах. Варто прикладати максимальні зусилля у кожній грі. Перш за все треба розуміти, що сезон ще не завершився. Зі свого боку обіцяю викладатися на максимум. Важливо підтримувати своєю грою віру в нашу команду міського голови Олександра Симчишина, почесного Президентка ФК Поділля, а також головного тренера клубу Віталія Володимировича Костишина.
Тренерський штаб – це ті люди, завдяки яким кожен з гравців команди отримують певний успіх. Вдячний Олександру Симчишину, нашому президенту, а також тренерському складу. Ми всі мусимо пам‘ятати, що все вищезгадане зараз можливе тільки завдяки нашим Захисникам на передовій. І тому ані я, ані будь-хто з моїх колег не може підвести тих, хто обороняє нашу землю від окупанта. Саме вони дають нам можливість продовжувати працювати .
Для мене завжди найголовнішим була можливість займатися улюбленою справою і звісно, що в сучасних реаліях війни це не можливо без наших ЗСУ, яким я вдячний. Моє потрапляння до символічної збірної не було б можливим без настанов тренерів, а також варто не забувати і про моїх колег по команді.
– До протистояння з Нивою ваша команда посідала останнє місце і ще не перемагала. Вже розібралися у причинах невиразного старту сезону?
– На жаль, не завжди все вдається реалізувати під час матчів. Нам просто було потрібно виграти, щоб відчути впевненість у власних силах. Вважаю, що треба наполегливо працювати над реалізацією моментів.
– З огляду на кадровий потенціал Поділля має боротися мінімум за ТОП-5. Перед вами стоїть таке завдання?
– Дійсно, ми маємо серйозні амбіції для боротьби за найвищі місця. Вважаю, що маємо прогресувати і додавати у грі, щоб набирати якомога більше залікових пунктів.
– У матчі з Нивою ви зіграли у центрі захисту. Наскільки комфортно вам було на цій не основній для себе позиції?
– Звик завжди довіряти тренерському штабу команди. Якщо Віталій Костишин побачив мене саме на цій позиції в матчі з Нивою, то це означає , що мав принести користь команді у центрі захисту. Не сумніваюся у професіоналізмі головного тренера. Таке рішення Віталія Володимировича — це виправданий крок. Завжди намагаюся викладатися на максимум і проявляти себе навіть не на рідній мені позиції на футбольному полі.
– Під час стандартів ви на другому поверсі зіграли блискуче – гол та результативна передача. Пригадаєте ще матчі, коли були наскільки ефективними у нападі?
– Направду матчів, в яких забивав не так і багато. Крайній такий яскравий момент для мене був якраз у протистоянні ФК Полісся, де забив в кінці сезону. Це були гарні часи, без повномасштабної війни. Безумовно, хотілося б забивати частіше. Насправді я більше виконую так звану «чорнову роботу» і створюю моменти для партнерів. Наразі небагато забили зі стандартів, проте маю надію, що у майбутніх матчах більше забиватимемо.
– На чому акцентував увагу тренерський штаб у перерві? У другій половині зустрічі більше грали за рахунком?
– Мабуть десь навіть віддали ініціативу команді суперника, грали у другому таймі на контратаках. Від тренерського штабу була порада не втрачати концентрації, адже треба було грати ще 45 хвилин. Безумовно, точково вказали нам на помилки, які треба було виправити і швидко перелаштуватися.
– Які емоції переповнювали вас після завершення матчу? Нарешті можете видихнути з полегшенням?
– Я не можу зараз говорити про емоції. Думаю, що кожен відчуває приблизно однакові емоції неприйняття того, що коїться на рідній землі. З метою безпеки на трибунах відсутні вболівальники, яких ми, безперечно, дуже цінуємо. Я радів, що не підвів команду, тренерський штаб. Звісно розслаблятися наміру немає. Попереду серйозні матчі і треба бути у хорошій моральній та фізичній формі.
Безумовно, був щасливий , адже нарешті змогли виграти і це принесло нам додаткові бонуси. Проте, про змогу видихнути з полегшенням говорити ще рано.
– Після відновлення виступів поки що не може реалізувати себе один із лідерів команди Каверін. Підтримуєте Віталія всім колективом?
– Віталій Каверін мій хороший товариш і кум. Завжди готовий протягнути йому руку допомоги. Команда у нас дуже дружня і тому про те, що хтось когось може не підтримувати не йдеться. Ми з нетерпінням очікуємо на повернення Віталія Каверіна, як одного з високопрофесійних футболістів. Наш тренерський штаб ретельно підходить до кожного гравця не тільки в процесі тренувань, але і поза ним. Тренера турбуються про моральний і фізичний стан кожного. Думаю, що Віталій Каверін цю підтримку відчуває навіть поза футбольним полем.
– Якою є тренерська філософія Костишина? У нього сучасний тренувальний процес? Після тренувань напевно ледве доходити до своїх кімнат?
– Віталій Володимирович досить сучасний тренер з новітнім підходом до тренувань. Всередині команди під час тренувального процесу існує чітка дисципліна та правила. Поза тренуваннями також зберігаємо режим, слідкуємо за харчуванням і підтриманням фізичної форми.
Віталій Володимирович є хорошим психологом і завжди знає, як та з ким себе поводити. Не можу сказати, що тренуватися легко, але все в міру. Часто більше залежить від того, як гравець налаштовує себе на тренування і потім на гру. Кожен день викладаючись на максимум ціную ту увагу, яку мені приділяє тренер, адже тільки так можна прогресувати.
– Ви п’ять років були у структурі Динамо, грали за молодіжну команду. Пригадайте найбільш цікаві історії з того часу? Як вам працювалося з Хацкевичем?
– Безумовно, цей період у кар’єрі є пам’ятним для мене, адже саме у Динамо сформувався як гравець. Вдячний Олександру Хачкевичу за те, що навчив мене новому. Отримав низку знань, які допомагають мені і зараз. Дебют на професіональному рівні проти Десни і досі згадую з теплотою.
– Наскільки задоволені залишилися своїми виступами за Хапоель? Складно було адаптуватися за життя в новій країні?
– З адаптацією проблем не було, адже тоді там проживали мої знайомі. На жаль, в Ізраїлі в мене були проблеми з візою, тому довелося завчасно покинути країну. Мені було приємно грати в Ізраїлі. Це був хороший досвід.
– Як підтримували форму у період, коли Поділля не грало у професіоналах?
– Мені було дуже непросто. Коли не граю у футбол, то завжди є ризик травмуватися або втратити фізичну форму. Я відвідував спортивну залу, працював самостійно більшу частину часу.З нетерпінням чекав повернення у Першу лігу нашої команди. На допомогу прийшов Віталій Костишин. Віталій Володимирович направив мене до аматорського ФК Колос, де мав можливість набирати форму. Дякую президенту цього клуба.
Коли Поділля повернулося до повноцінного тренувального процесу, то я припинив свою діяльність у ФК Колос і з радістю повернувся у професіональний футбол. Сміливо можу сказати, що ми залишилися із керівництвом Колоса гарними друзями.
– Які завдання ставите перед собою на цей сезон?
– Будемо боротися мінімум за ТОП-5. Вважаю, що Поділля конкурентоспроможне і може вирішувати найбільш амбітні завдання.
Пресслужба ПФЛ