26-річний кабовердинський вінгер «Полісся» Леандру Андраде поділився враженнями від житомирської команди та України під час війни.

Футболіст перейшов до українського клубу з азербайджанського «Карабаха» за 3 мільйони євро. Його контракт з «Поліссям» розрахований до 2029 року.

– Ви вже майже місяць у «Поліссі». Чи встигли адаптуватися?

– Так, адаптація триває дуже добре протягом цього часу. Насправді всі мої партнери і працівники клубу зробили все можливе, щоб я краще адаптувався. Я така людина, яка любить вивчати нові культури та мови. Це якщо говорити про адаптацію поза полем. А так, то тренери нам дуже допомагають. Вони роблять все, щоб ми краще розуміли стиль гри.

– А хто з команди найбільше допоміг звикнути? Можливо, з кимось вже встигли подружитися?

– Так, спершу я поспілкувався з Жоау Віалле щодо того, як в Україні та в самому «Поліссі». Запитав, як відбуваються тренувальні процеси. Я дуже люблю ставити багато запитань, а з гравців на полі мені найбільше допомогли партнери, які грають близько до мене. Це Богдан Михайліченко і Сашко Андрієвський.

– Ви грали в «Карабаху» з українцем Олексієм Кащуком. Чи спілкувалися, можливо, з ним щодо України і свого переходу?

– Це дуже гарне запитання. Я вже забув таку розмову, але насправді дуже багато спілкувався з ним щодо трансферу. Я запитав про «Полісся» і він одразу мені сказав: «Йди». Він також грав із моїми нинішніми партнерами – Чоботенком, Назаренком і Брагару.

– Не було страху переходити в клуб у країні, де йде війна?

– Насправді трошки переживав, але я – людина-боєць. Звісно, я розпитував про ситуацію, яка в державі, але мене всі запевняли, що все добре і я зможу адаптуватися. Я – смілива людина.

– Чи важко було ухвалити це рішення? Рідні, коли дізналися, намагалися відмовити?

– Моя сім’я переживала і казала, які є ризики. Але я дізнався дуже багато інформації, все переглянув, проаналізував і пояснив їм. Чемпіонат України дуже сильний і я хотів сюди перейти. Рідні мене підтримали.

– Ви дуже відважний, бо багато легіонерів бояться їхати в Україну через війну.

– Obrigado (дякую). Українці – це сильні люди і я це вже побачив. Я хочу стати таким же хоробрим, як і ви.