Барселона у рамках центрального матчу 35-го туру Ла Ліги 2025/26 перемогла Реал (2:0).

Мадридці знайшли в собі сили, аби дійти до Ель Класіко з теоретичними шансами на золото, а тому чемпіонський коридор на Камп Ноу ніхто не вимагав. Залишилось тільки зіпсувати чемпіонську вечірку, до якої на стадіон вже підготувались – а завадити святкування могла тільки перемога Реала.

Втім, команда розвалилась всього за кілька днів. Вболівальники зібрали рекордну петицію з вимогою продати Мбаппе, Чуамені побився з Вальверде на тренуванні (Феде ще й травмувався), а в клубі шукають “крота” – і все вказує на Чуамені або Мбаппе. Занадто багато інформації отримала французька преса, яка навіть хизується голосовими повідомленнями Орельєна.

Нейтральні глядачі в захваті, адже Реал подарував купу мемів.

А от Альваро Арбелоа не позаздриш. Через травми “королівський клуб” втратив не тільки Мбаппе та Вальверде – у лазареті опинилися ще й Гюлер, Мілітао, Карвахаль і Менді. Перед стартовим свистком зламався Хаусен, але відновився Куртуа, який повернув Луніна на лаву запасних. За таких умов перемогти Барсу можна було тільки дивом.

Допомогти могла травма Ямаля, однак до складу “блаугранас” повернувся Рафінья. Щоправда, Хансі Флік притримав бразильця у запасі – він в принципі випустив 9 іспанців. У ХХІ столітті в Ель Класіко такого ще не було.

Наставник каталонців прямо перед Ель Класіко втратив батька, але знайшов у собі сили залишитись на тренерському містку. Коментатори на ТБ слушно зауважили, що футболісти Барселони тепер повинні перемогти не тільки заради титулу, а й заради свого тренера.

Реал жахливо оборонявся – Барса жорстоко карала попри власну неідеальність Більшість поєдинків Барселони проходить за одного сценарію – каталонці домінують на м’ячі, високо пресингують, підіймають лінію оборони й пропускають купу контратак, адже позаду виникає забагато простору. Цей поєдинок не став винятком. Кілька разів Мадрид підловив “блаугранас” на цій вразливості.

Так, на 22-й хвилині Гонсало Гарсія отримив розрізний пас і втік на побачення з Жоаном Гарсією, пробивши у ближній кут – м’яч поцілив у зовнішній бік сітки.

Ще за хвилину Беллінгем тікав 2-в-1 і прострілив під замикання Вінісіусу, однак бразильця в останню мить випередив Ерік Гарсія.

От тільки Реал більше нічого й не створив у першому таймі. Ні з позиційних атак, ні зі стандартів, ні з контратак. Що найбільш важливо, “королівський клуб” пропустив купу контрвипадів – причому в точно такій же манері, що і Барса. Причиною став високий пресинг, на який наважився Альваро Арбелоа. Вочевидь, спрацювала пам’ять про успішний високий тиск з Манчестер Сіті й навіть з Баварією.

У оптимальній формі та без Мбаппе “вершкові” дійсно можуть створити проблеми через пресинг, але це все одно ризиковано – у Мадрида немає злагодженості, яку демонструє Барселона. Крім того, Реал не звик грати з надто високою лінією оборони, а на Камп Ноу вона ще й зазнала колосальних кадрових втрат.

Як наслідок, каталонці вилітали на простір протягом усього тайму, а перший небезпечний випад прилетів вже на 5-й хвилині. Реал ніби й пішов у масований пресинг, але Браїм у його завершенні стояв і дивився на Канселу, поки той не запустив лонгбол – Трент, своєю чергою, весь час тиснув на Ферміна, щоб у вирішальну мить виявитись неготовим до його ривка. Так відрізали більшість гравців “вершкових”.

Фермін прорвався лівим флангом і прострілив на дальній край штрафного. Рашфорд був готовий замикати, однак Асенсіо встиг вибити сферу.

Хоча в низькому блоці Реал захищався не краще. На 8-й хвилині Ольмо витягнув Чуамені з опорної зони в задню лінію, а у звільнений простір відкрився Ферран Торрес. Теоретично з ним залишався Камавінга, але на практиці Едоардо знову провалився з орієнтирами й відпустив нападника – це його типовий провал.

Ферран побіг у карний майданчик і був збитий прямо перед ним.

Арбітр призначив штрафний, а Рашфорд прямим ударом поцілив у дальню дев’ятку. Це був “воротарський кут”, але Куртуа не мав шансів на сейв. 1:0!

На 14-й хвилині Канселу і Ферран мали карати оборону Реала за пасивність і відсутність щільності. Жоау спокійно увійшов у простір між лініями й виконав розрізний пас, а Торрес майже вирваввся віч-на-віч. Іспанець трішечки не встиг до м’яча.

Звісно ж, цей епізод народився з невдалого пресингу “вершкових” – усі ніби й грають персонально (хоча Асенсіо структуру не підтиснув), але нульова інтенсивність дозволяла спокійно комбінувати під “тиском”.

На 18-й хвилині проблеми Реала з інтенсивністю принесли заслужений другий гол. Ольмо відкрився під закидання з лівого флангу і витягнув з меж штрафного Рюдігера, а в його зону влетів Ферран – за “Акулою” не пішов ніхто (передусім Асенсіо). Ольмо скинув м’яч п’яткою під удар, а Ферран отримав мільярд хвилин на виконання. 2:0.

На 26-й хвилині Реал знову провалився у грі без м’яча. Вінісіус “сачконув” з перекриттям лінії передачі на Педрі, а Чуамені не зустрів його – опорник лишень вказував рукою, що хтось має висунутись. Після цього Орельєн не став атакувати Педрі, пласуючись і хитнувшись вправо. Так Педрі отримав коридор на чужу третину.

Педрі перевів м’яч Рашфорду, а той ледь не влаштував розгром. Маркус спокійно дійшов до краю штрафного й виконав простріл, який зрізався у ближній кут – Куртуа парирував.

На 38-й хвилині Мадрид пішов у пресинг, однак всього один винос відрізав вісьмох мадридців. Рашфорду залишилось обійти Франа Гарсію та реалізувати вихід сам на сам – втім, Куртуа парирував його постріл кінчиками пальців!

Подальший кутовий завершився навісом у зону на правому фланзі. Там ніхто не зіграв з Ольмо, дозволивши Дані вистрілити з підйому. На щастя для гостей, сфера зрізалась з ноги іспанця.

“Королівський клуб” був дуже близьким до розгрому вже в першому таймі, хоча по статистиці цього не скажеш. “Вершкові” завдали більше ударів, мали вищий xG і провели 14 дотиків у штрафному проти 10-ти, але все це – обман. Барса перемагала Реал у всіх аспектах, включно з єдиноборствами.

Варто відзначити, що загалом Ель Класіко виглядало спокійнішим, ніж очікувалось. Футболу бракувало нервів, та й моментів хотілося більше. Були тривалі відрізки взагалі без загострення, що можна записати в актив знекровленого Реала.

У другому таймі картина особливо не відрізнялась, однак “вершкові” спробували дати бій. Команда йшла вперед, хоча й підставлялась під контратаки, ледь не пропустивши через три хвилини по перерві (Куртуа відбив простріл перед собою). А на 56-й хвилині Ферран вискочив віч-на-віч – гостей врятував Куртуа.

Втім, Реал демонстрував гонор, хоча Барса не відставала. Це вилилось у дві сутички стінка на стінку.

На 54-й хвилині “вершкові” вимагали пенальті. Привід був – Беллінгем відкрився під діагональ у штрафний і отримав ліктем в обличчя від Еріка Гарсії. Контакт дійсно був, хоча навряд чи він міг вилитись у шалений нокдаун, який зображав англієць. Арбітр нічого не дав.

На 63-й хвилині підопічні Альваро Арбелоа навіть гол провели внаслідок закидання на Беллінгема після стандарту, однак взяття воріт скасували через офсайд. Вражає, наскільки велика група мадридців ігнорувала вихід із положення поза грою перед подачею – звісно, це міг бути тактичний прийом, який популяризував Кейн, однак виконувати його вп’ятьох нераціонально.

За кілька хвилин після цього Вінісіус вийшов сам на сам. Йому допоміг Кубарсі, який не зміг вибити діагональ з глибини, однак Жуніор не зміг перекинути Жоана Гарсію.

Втім, на більше команди не вистачило. Реал провів всього два удари, а на 86-й хвилини Лєвандовскі міг і добити принципового суперника. А загалом на полі було нудно.

Мадриду забракло і кадрів, і вогню, і дисципліни. Рефері навіть не став додавати компенсовані хвилини. Фінальний свисток зафіксував перемогу Барселони – і друге поспіль чемпіонство!