Відомий український тренер Ігор Леонов ексклюзивно для «УФ» підтвердив інформацію про призначення головним тренером киргизького клубу Азіягол.

– Ігоре Івановичу, з’явилася новина, що ви стали головним тренером Азіягола з Бішкека. Можете підтвердити чи спростувати інформацію?

– А це обов’язково? (сміється) Та ні, не таємниця, там уже всі написали, що так, став. Ось учора призначили головним тренером.

– На який термін ви підписали контракт?

– Я не підписував контракт на якийсь певний термін. Я тут, скажімо так, працюю і як спортивний директор, і як директор академії, і як головний тренер. Жодних нових контрактів я не підписував.

– Як давно працюєте в цій структурі? На Transfermarkt після вашого відходу з Актобе не з’явилося жодної нової інформації…

– У цій структурі я місяць. А якщо бути зовсім точним – три тижні.

– Чим привернув вашу увагу проєкт Азіягола?

– Тут почала розвиватися академія. Спочатку я був спортивним директором і займався академією, а головним тренером став тільки зараз. До цього обов’язки тренера виконував один хлопець (Аскар Ахметов – прим. «УФ»).

Президент клубу, мабуть, був незадоволений тим, що команда програла з рахунком 0:4 у попередній грі (проти Узгена в чемпіонаті – прим. «УФ»). Він знав, що я маю великий досвід роботи в клубах, зокрема в Казахстані, і запропонував мені: «Давай, приймай команду». Мені було незручно відмовляти, тому я погодився.

– Робота головним тренером залишається вашим пріоритетом? Чи вже бачите себе більше на адміністративних посадах?

– Мені ближче, звісно, бути головним тренером. Я здебільшого працював саме головним тренером. Мені це більше подобається, а далі побачимо. Думаю, що це моє. Адміністративною роботою я теж займався – і в донецькому Шахтарі, і в Актобе трохи. Але робота головним тренером – це для мене пріоритет. Тому я і погодився.

– Які завдання ставить керівництво перед командою на цей сезон?

– Команда лише другий рік виступає у Прем’єр-лізі Киргизстану. Тому завдання стоїть, скажімо так, посісти місце від сьомого до п’ятого. Бажано, звісно увійти до топ-5 (після п’яти турів чемпіонату Киргизстану Азіягол займає 10 місце, маючи шість очок – прим. «УФ»).

– Які ваші враження від рівня місцевого чемпіонату?

– Я ще до кінця не розібрався в цьому рівні. Я пропрацював у Казахстані майже два роки, і мені ще потрібен час, щоб скласти враження. Не хочу зараз давати оцінки, потрібен час, аби адаптуватися і повністю зрозуміти місцеву специфіку.

– Чи були за цей час якісь пропозиції з України? Чи розглядаєте можливість повернення та роботи на батьківщині?

– Звісно, чекаю. Як вам сказати… Якби в мене була пропозиція з України, то самі розумієте – я б її точно розглядав. Хоча, звісно, ситуація на батьківщині зараз доволі важка, але Україна для мене завжди залишається в пріоритеті.

– Та й руку на пульсі щодо українського футболу, очевидно, тримаєте.

– За всім слідкую! Звичайно. І за збірною, і за донецьким Шахтарем, і за чемпіонатом. Усе знаю: хто як зіграв, що відбувається. Звісно, дивлюся ігри. А як інакше? Як я можу не слідкувати? Мені це не просто цікаво – це моє! Я все життя був у футболі. Як я можу не дивитися чемпіонат України чи матчі нашої збірної? Це вже в крові. Цього нікуди не дінеш, сокирою не вирубаєш.

– Тоді до вас заключне питання: скоро Шахтар грає з АЗ у 1/4 фіналу Ліги конференцій. Які думки маєте щодо цього протистояння?

– Я уважно дивлюся матчі Шахтаря, там зібрана хороша молода команда. Хоча АЗ – це вже клуб високого рівня, все-таки це представник нідерландського чемпіонату. Я думаю, буде важкувато, але вважаю, що «гірники» повинні виходити у півфінал. Щиро бажаю їм цього.