Відомий український тренер і експерт Олег Федорчук поміркував про роботу Сергія Реброва на чолі збірної України в контексті останніх невдалих матчів національної команди.
– Начебто Сергій Станіславович хоче грати як “Манчестер Сіті” Гвардіоли, не розуміючи, що в його складі виконавці трохи іншого ґатунку.
– Так! І ще я відзначив би такий момент. Пройшла гра – Ребров змінює 30-40% складу. Це дуже багато. Дивіться Кабаєв попередній матч на тлі інших гравців провів непогано – а проти Чехії навіть не вийшов. Піхальонок з албанцями непогано увійшов, а тут його наприкінці тільки випускають. По-моєму, це дивно. Примітно, що Малиновський поки що не готовий, але тренерський штаб дає йому грати…
Важко було Ярмоленку, Степаненку, вони не готові до таких інтенсивних матчів. Хоча, звісно, у бажанні перемогти їм не дорікнути.
– Ми знаємо можливості гравців збірної України, вони непогано проявляють себе в клубах, а що з ними відбувається в збірній? Ребров теж зарекомендував себе як якісний клубний тренер, але зі збірної поки що дуже важко йде. Поміркуйте, у чому проблема цієї команди: гравці чи тренерський штаб?
– Розумієте, у Реброва і в “Динамо” не все було гладко. Наприкінці його каденції почалися конфлікти з гравцями, що призвело до відставки. Ребров тоді не зумів знайти спільну мову з Шовковським і Гусєвим – живими легендами “Динамо”.
За його “Ференцварошем” я не дуже стежив, але це не той рівень і не та команда, щоб хвалитися заслугами. У нього там не було тиску, який у нього зараз, від нього не очікували того, що йому вдалося зробити.
Повертаючись у збірну, слід розуміти, що гравців обирає тренерський штаб, а не навпаки. Не можна звинувачувати гравця в тому, що саме його обрав головний тренер. На клубному рівні можуть залишатися футболісти від попереднього наставника, когось придбав президент, як свого часу Суркіс хвалився тим, що придбав Філімонова в “Динамо”. Збірна – ні. Ти їх запрошуєш, значить, думай, як використовувати.
– Але ж у кадровому плані ті ж уболівальники вимагають різких змін, згодні?
– У Реброва дивовижна тренерська позиція. На румунів у нього був один склад, на словаків – другий, із бельгійцями – третій. Він ще в пошуках, хоча минуло більше року, відтоді як він очолив команду. Після кожної невдалої гри він змінює не кількох гравців, а цілу низку. З одного боку, він довіряє досвідченим, а з іншого – ставить на молодих… І обойма ця консервативна, отже, тасуються одні й ті самі. Немає послідовності в діях Реброва.
Сергій Станіславович з одного боку впертий, а з іншого – на нього тисне необхідність отримувати результат тут і зараз. Мені здається, що Ребров хоче здаватися впевненим, але його дії точно не такі.