Півзахисник “Шахтаря” Артем Бондаренко підбив підсумок півфінального матчу Кубка України з “Чорноморцем” (4:1).
– Емоції дуже позитивні. Знали, що на нас чекає складний суперник, який намагається грати у дуже хороший футбол, але ми вийшли у фінал. Це буде перший фінал Кубка України для мене, тож я дуже щасливий.
– Помітно було, що Артуру Авагімяну сказали діяти дуже якісно та впевнено проти тебе. Ти це відчув на полі?
– А мені сказали діяти дуже якісно та впевнено проти Артура Авагімяна. І виходить, що ми один проти одного якісно діяли. Усі бачили його неймовірний хет-трик, він гарний футболіст, тож приємно було проти нього грати, але результат на табло.
– Розкажи детальніше про гру. Яким є твій аналіз матчу?
– Почали дуже добре, потім пропустили непотрібний гол – майже з нічого суперник забив, і тоді ми знову трохи завелися і довели до логічного завершення цю гру.
– Про Георгія Судакова. Напевно можна сказати, що він був гравцем матчу. Як можеш охарактеризувати дії свого товариша, адже ви дуже добре відчуваєте один одного на полі?
– Так, ми постійно граємо разом. Можна сказати, що він провів неймовірну гру, але також неймовірну гру провела і вся команда – не хочеться виділяти когось. На висоті була команда. Ще раз скажу, ми всі дуже щасливі, що вдалося виконати нашу мету ще й такою переконливою перемогою.
– Що відбувалося у роздягальні після цієї перемоги?
– Щиро кажучи, нічого не відбувалося. Це така чергова перемога, якщо можна так сказати, і всі знають, що, по-перше, потрібно переключатися на наступні ігри чемпіонату, бо через три дні на нас чекає ще складніший суперник, а по-друге, на нас чекає складний фінал Кубка. і будемо дивитися, на кого вийдемо. Тому радості поки що немає.
– До речі, про фінал Кубка України. З ким тобі хотілося зустрітись?
– Моя думка така: хочеться зіграти з “Поліссям”. Але це не означає, що вони сильніші чи слабші, це моє таке бажання. Вони зараз стали новою силою в українському футболі, там хороші гравці, тож хотілося б із ними. Ванька Петряк теж там, хотілося б зіграти проти нього.
– Можеш передати йому привіт…
– Ні, не хочу.