Головний тренер болгарського “Піріна” Олександр Бабич розповів про свій закордонний етап у кар’єрі.

– До запрошення в “Пірін” я півтора року працював з “Фратрією”. Спочатку в ролі консультанта, а потім наставника, вивів її до третьої болгарської ліги – аналога другої української, де вона зараз претендує на підвищення в класі. Як бачите, зі своєю місією впорався.

– І все ж, як виник варіант із “Піріном”, адже Благоєвград, де базується ця команда, далеченько від Варни – місця “прописки” “Фратрії”?

– Якщо відверто, то не знаю, хто мене рекомендував. Читав нещодавно інтерв’ю з ексгравцем “Піріна” Даніілом Кондраковим, що він радив керівництву цього клубу запросити мене. Mожливо, так і було. Перемовини зайняли небагато часу. Менше двох тижнів пішло на узгодження умов контракту, який був підписаний 8 лютого терміном на півтора року.

– Якою інформацією ви володіли про “Пірін”, перш ніж дати згоду його очолити?

– Що ця команда, як кажуть, зірок із неба ніколи не хапала, що фінансується з міського бюджету. Є ціла група іноземців, але більшість із них легіонерами не вважаються, бо представляють країни ЄС. До речі, така ж ситуація й з українцями, в яких є відповідний захист, бо виїхали з країни, де тривають військові дії.

– Яке фінансування “Піріна” порівняно з українськими клубами?

– Десь як у команд – аутсайдерів УПЛ.

– Кого з українських гравців ви застали в “Піріні”?

– Воротаря Mаксима Ковальова та півзахисника Данила Полонського, якого я добре знав, бо минулої осені він захищав кольори “Фратрії”.

– Після перших тренувань визначилися з позиціями, які потребують підсилення?

– Так, передусім, йшлося про центр захисту. Тому й запросив досвідченого Віталійса Ягодінскіса з латвійського РФШ, який свого часу виступав за київське “Динамо-2”, ужгородську “Говерлу”.

– Під вашим керівництвом “Пірін” провів три матчі: поразка, перемога та нічия. Яке Ваше враження від рівня елітної болгарської ліги?

– Відповім так: індивідуально сильних футболістів вистачає, але з ними треба багато працювати, аби командна гра їхніх клубів відповідала вимогам сьогодення.

– При підготовці до календарних матчів є якісь відмінності порівняно з роботою в Україні?

– В “Піріні” дотримуються правила, якщо на гостьовий матч треба їхати більше ста кілометрів, то вирушаємо напередодні. Але з логістикою проблем немає, бо в елітному дивізіоні виступає відразу п’ять софійських команд, а від Благоєвграда до столиці якихось півтори години їзди. Тож про якусь втому не може бути й мови.

– Ще з кимось із українських тренерів та футболістів ваші шляхи в Болгарії перетиналися?

– Передусім, слід сказати, що мені в “Піріні” допомагають Олександр Лавренцов та Артем Філімонов, з якими разом працювали в “Кривбасі”. Знаю, що в “Левськи” асистентами головного тренера Ніколая Костова, що свого часу очолював донецький “Mеталург”, “Карпати”, “Сталь” (Кам’янське), є українці Костянтин Нестеренко та Тімур Скорих. А лави “ЦСКА 1948” захищають воротар Геннадій Ганєв та нападник Євген Сердюк. Це йдеться про елітні команди.

– Тоді наостанок, які завдання в “Піріна” на поточний сезон?

– Зберегти “прописку” в класі найсильніших. Як мені відомо, незабаром “Піріну” мають підставити плече кілька інвесторів, тоді наступного сезону можна буде замахнутися на більше.