Голкіпер Ян Вічний розповів про свій трансфер до одеського Чорноморця, пригадав перші кроки у футболі, подякував вінницькій Ниві, а також згадав свій дебют в УПЛ.

– Вітаємо з початком сезону. Ви задоволені, що почали його в УПЛ та ще й матчем проти Оболоні?

– Дякую за привітання. Безумовно, продовжувати сезон уже в УПЛ – це крок вперед у моїй кар’єрі. Мені зараз не принципово проти кого грати, адже насамперед прагну приносити користь команді. Сподіваюся, що незабаром дебютую за одеситів.

‐ Поділіться своїми враженнями від трансферу до Чорноморця? Хто вам запропонував перейти до одеського клубу?

– Мене переповнювали позитивні емоції, але не було ейфорії. Немає часу на зайві думки, адже треба працювати, працювати та ще раз працювати. Щодо переходу, то мені зателефонувала людина з тренерського штабу одеситів, але прізвище я не називатиму. Приємно, що після паузи повернувся в УПЛ.

‐ На цей перехід вплинула ваша блискуча гра у контрольному матчі з одеситами – 2:2?

– Думаю, що цей матч вплинув, але не можу назвати його блискучим у моєму виконанні. На жаль, помилок теж вистачало в цьому протистоянні, але якщо мене запросили, то значить тренерський штаб Чорноморця встиг розгледіти мої сильні сторони.

‐ Як сприйняли ваш трансфер у вінницькій Ниві, адже ви були ключовим гравцем? Вдячні клубу за те, що не перешкоджали вашого переходу?

– Безмежно вдячний тренерському штабу Ниви на чолі з Юрієм Ярошенком та президенту клуба Артуру Загорульку. Вони пішли назустріч мені та відпустили до елітного дивізіону. З професіонального погляду для мене це дуже важливий трансфер.

‐ Що вам найбільше запам’яталося з часу, протягом якого ви захищали кольори вінницької Ниви? Цей рік був для вас продуктивним?

– Зіграв за Ниву лише у першій частині сезону, але для мене цей період був максимально інформативний та ефективний. Мені імпонує тренерська філософія Юрія Ярошенка. Думаю, завдяки його вимогам на мене і звернули увагу представники Чорноморця.

‐ Наскільки конкурентоспроможною є нинішня Друга ліга?

– На мою думку, це найбільш цікавий і конкурентний чемпіонат за всю історію. Низка команд претендує на підвищення у класі. Приємно спостерігати за грою більшості клубів Другої ліги.

‐ Ви приєдналися до Чорноморця вже наприкінці зборів. Наскільки вже вдалося зрозуміти вимоги тренерського штабу? Проблем з адаптацією не виникло?

– Приєднався до команди за тиждень до першої офіційної гри. Проте, вже встиг отримати багато нової інформації, яка допоможе мені у майбутньому. Поступово починаю розуміти вимоги тренерського штабу, але для повноцінної адаптації ще потрібен час.

‐ Чи була у вас розмова з Романом Григорчуком? Які ключові завдання ставить перед вами тренерський штаб?

– Особистої розмови з головним тренером у мене ще не було. Роман Григорчук привітав з підписанням контракту. Завдання завжди стоять найбільш амбітні – перемагати у кожному матчі.

‐ Пригадайте початок вашого шляху у футболі? Хто був вашим першим тренером та де розпочинали займатися цим видом спорту?

– Почав займатися футболом у запорізькому Металурзі у шестирічному віці під керівництвом Синовалова Миколи Миколайовича та Максименка Андрія Юрійовича.

‐ Чому вирішили перейти з ДЮСШ Металурга до харківського Училища фізичної культури?

– У 15 років не був основним гравцем команди, тому ухвалив рішення про переїзд. Треба було щось змінювати, якщо хотів прогресувати.

‐ Що вам найбільше запам’яталося з тренувань під керівництвом Івана Панчишина?

– Це дуже вимогливий тренер, а іноді навіть і суворий. Дякую йому за знання, які отримав під час спільної роботи.

‐ Напевно, не очікували що в юному віці на вас зверне увагу полтавська Ворскла?

– Не можу сказати, що не очікував, адже школа закінчилася і треба було рухатися далі. У Запоріжжі мені місця не знайшлося, а полтавці запропонували підписати контракт з ними. Мене відразу взяли до молодіжної команди Ворскли.

‐ Ви дебютували в УПЛ 4 жовтня 2015 року у складі полтавської Ворскли. Напевно, ці двадцять хвилин проти київського Динамо для вас є поки що найбільш пам’ятними та важливими?

– Безумовно, цей матч я запам’ятаю на все життя. З того часу пройшло вже дев’ять років, але я все дуже добре пам’ятаю. Тоді УПЛ була дуже сильною, грали низка зірок. Для мене це тоді здавалося фантастикою. Щасливий, що дебютував проти київського Динамо.

‐ В 18 років були готовими до Прем’єр-Ліги чи вважаєте, що зарано дебютували в найвищому дивізіоні України?

– На мою думку, тоді не був на 100% готовим до УПЛ. Так склалися обставини, що я мав вийти у протистоянні з Динамо. Проте, цей дебют додав мені впевненості у власних силах.

‐ Кого вважаєте наразі найсильнішим голкіпером в Україні та світі загалом? Хто є вашим кумиром дитинства?

– Відзначив би Дмитра Різника, адже він виріс у мене на очах. Пам’ятаю його з 17 років, коли він грав за юнацьку та молодіжну команду Ворскли. Приємно, що Дмитро зміг вирости до основної команди, а зараз грає у Шахтарі. Дуже радію його успіхам. Щодо європейського футболу, то мені подобається тер Штеген. У дитинстві дуже імпонувала гра Діда. У мене була навіть його форма. Це легенда Мілана і бразильського футболу.

‐ З якими із сучасних чи минулих зірок українського футболу довелося пограти? Хто із колег вас найбільше вразив?

– Безумовно, це Олександр Шовковський, який під час мого дебюту в УПЛ грав за Динамо. Це легенда Динамо і всього українського футболу.

‐ Які завдання ставите перед собою на найближче майбутнє?

– Для мене запрошення до Чорноморця – це крок вперед та, безумовно, виклик. Я отримав шанс і повинен ним скористатися.

Пресслужба ПФЛ