17 лютого головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський оголосив про виведення українських військ з Авдіївки.

У цьому невеликому місті Донецької області народився та виріс форвард «Дніпра-1» Олександр Філіппов.

– Можете розповісти, якою була Авдіївка до війни, до 2014 року?

– Це таке промислове маленьке містечко, котре було зв’язано в основному з Донецьком, звичайно. Усі майже студенти, половина людей працювали в Донецьку. Скільки в нас, 35 тисяч людей. Звичайно, є великий завод коксохімічний, але більшість, переважно молоді хлопці, працювали в Донецьку. Але це було файне, дуже затишне, дуже приємне містечко. Я поїхав, коли мені було 12-13 років, почав вже займатися футболом і жив у спортивному інтернаті. Але з радістю завжди повертався на вихідні дні. Мені завжди було приємно повертатися, бачитись з хлопцями, гуляти.

– Чи залишалися у вас після 2014 року родичі в Авдіївці?

– Звичайно. В мене мама жила весь цей час, тому що цей дім – це і мій дім, звичайно. І бабуся, царство їй небесне. Але так, завжди жили, нікуди не відʼїжджали. Я ж кажу: це наш дім, чому ми повинні кудись їхати?

– Зараз родичі в безпеці?

– Так. Бабусі вже нема три роки, царство їй небесне. А мама так, у травні 2022-го вже виїхала з Авдіївки. Тоді вже було дуже-дуже небезпечно, і вона виїхала.

– Що ваша родина втратила в Авдіївці?

– Все втратила. Важко пояснити, але, я гадаю ви бачили всі світлини й інших міст – і Маріуполя, і Бахмута. Авдіївка – це дуже маленьке містечко. Ви бачите і читаєте новини, кожен день там по 50, по 40 авіабомб скидають. Як ви гадаєте? Там вже каменя на камені не залишилось.