Захисник криворізького «Кривбасу» Данило Бескоровайний поспілкувався з Інтернет-виданнями Sport Express. Найактуальніші моменти бесіди до вашої уваги.

– Яким застали рідний Клуб після повернення?

– Він прогресує в усіх напрямах, і велика заслуга в цьому президента Клубу Костянтина Караманіца та генерального директора Володимира Баєнка. Також відзначу й наш тренерський штаб, без якого цього не вдалося б досягти. Всі вони зробили таку якісну та боєздатну команду, яка може займати найвищу позицію в УПЛ.

– Кривий Ріг – місто, в якому ви базуєтесь, – не найбезпечніше. Як це відображається на вашому тренувальному процесі та матчах?

– Скажу, що безпечних міст зараз немає в Україні. А тренувальному процесу нічого не заважає. Щодо матчів, то тут справи складаються інкаше. Бо сирена посеред гри, часом по декілька разів, то справді важко. Гравцям складно повертатися, входити у гру. Адже ти налаштувався на поєдинок, провів розминку та виходиш на поле з адреналіном, а потім все це в один момент зупиняється.

Втім як на клубній базі, так і на стадіоні, облаштовані бомбосховища за всіма параметрами безпеки. Для дітей в Академії прописані всі алгоритми дій, коли є повітряна тривога. Це питання керівництво клубу вважає одним з пріоритетних.

– Розкажіть про вашу традицію після кожного матчу підходити до сектору Ультрас, на якому зображені фанати, які загинули на війні з рашистами.

– Ми завжди віддаємо шану нашим вболівальникам. Для нас – це традиція. Ми віддячуємо тим, завдяки кому маємо можливість грати. Я особисто знав деяких хлопців з цієї «Трибуни Героїв». Єгор Біркун – один з моїх знайомих, працював разом з моїм братом. Він загинув, захищаючи Україну. Є й інші, хто віддав життя, а ми колись разом тренувалися…

– Футбол поза політикою, чи під час війни – це інформаційна зброя? Яка ваша думка?

– Футбол повинен допомагати розповідати правду про війну та збирати підтримку Україні. А як інакше у такі часи? Ми доносимо правду словами та діями. Ми допомагаємо хлопцям з фронту. Адже всі ми маємо бути обʼєднані заради перемоги. І не просто разом з усіма клубами, а й із фанатами та народами загалом.

Я маю багато знайомих хлопців з Кривого Рогу, які зараз в гарячих точках. Фінансово намагаюсь допомагати. Долучитися можуть близькі та друзі. Часом оголошую про збір в свої соціальних мережах, щоб зібрати більше та задовольнити потреби наших захисників.

– «Кривбас» вперше в історії УПЛ став зимовим чемпіоном. Юрій Вернидуб – найкращий тренер України за результатами референдуму сайту «Український футбол». Які емоції переважають та чи не складнішою видасться для вас друга частина сезону після того, як ви задали таку високу планку?

– У нас дуже кваліфікований тренер. Ще тоді, коли Юрій Миколайович подзвонив, зрозумів, що в Кривому Розі буде будуватися справді якісна команда. Ми чудово провели перше коло чемпіонату, але друге завжди важче. Тому забуваємо про перше місце, на якому ми зараз. Не можна розслаблятися. Одна справа – здобути успіх, але зовсім інша – утримати його. Будемо ще важче працювати, щоб продовжувати здобувати перемоги та радувати своїх вболівальників.

– Ви потрапили у ТОП-5 лідерів за кількістю ігрового часу на полі. Що особисто для вас це означає?

– Я вважаю, що міг і більше зіграти. Не вдалося цього зробити з різних причин. До прикладу, взяти вилучення у матчі проти «Динамо»… Але я вдячний тренерському штабу за довіру. Я хочу і можу допомагати команді здобувати потрібний результат.

– До речі, ви є вихованцем «Кривбасу». У свої 24 роки – маєте досвід в якості капітана команди. Відчуваєте особливу відповідальність?

– Відповідальність відчувається. Коли граєш за команду з рідного міста, то дуже багато людей, які тебе знають. Багато тих, хто може тобі щось сказати. Тож я роблю все, щоб всі ці люди мали гордість за те, що я зміг стати капітаном та разом з командою здобуваю позитивні результати. Сподіваюсь, що скоро вболівальники зможуть повернутися на стадіон.

– Наостанок, яка ваша особиста ціль, можливо саме на цей сезон, а також чого очікуєш від подальших турів УПЛ?

– Хочеться сказати про здоровʼя. Для гравців воно надзвичайно важливе. Люди часто рахують наші гроші. Їм здається, що наша справа легка. Помилкова думка. Неприємно чути. Я рухаюсь з командою. Клубна ціль вже пролунала у нашій розмові. Не буду повторювати. Щастя любить тишу. Успіх – також. Тому, якщо буде здоровʼя, то ми зможемо досягти бажаного.

Пресслужба ФК «Кривбас» Кривий Ріг за матеріалами Sport-express.ua