Відомий футбольний експерт Олександр Сопко в бесіді з кореспондентом Footboom дав оцінку виступам українських легіонерів у європейських чемпіонатах у 2023-му році.
– Кого б ви назвали легіонером року?
– Найімовірніше, Циганков, він у “Жироні” трохи довше, ніж Довбик, встиг завоювати любов і повагу до себе з боку вболівальників. І авторитет, і ціна у гравця зросли, хоча скептиків було багато, мовляв, куди, та що це за клуб “Жирона”. А команда обігрує “Барселону” і тренера в ту ж “Барселону”, за чутками, сватають. І можливо, що “Жирона” – не останній клуб Циганкова.
Якщо дивитися з боку маркетингової складової, то тут однозначно всі рекорди побив перехід у “Челсі” Михайла Мудрика. Так буває, зокрема, в англійських клубах зараз просто фінансове божевілля, всі хочуть перемог, клуби купують, перепродують, вливають великі гроші.
Але водночас це дуже сильно тисне і на самого футболіста, тому що вболівальники за невдалої гри не упустять нагоди кинути камінь у город гравця – навіщо тебе купили, скільки ти взагалі коштуєш. У такій обстановці дуже непросто перебувати, тим більше, якщо поруч конкуренти, які теж хочуть грати, які вміють грати. І, втративши місце в складі, ти взагалі можеш його не повернути.
Трансфер гучний, рекордний для нас, але він у собі водночас приховує й небезпеку, адже наших наступних футболістів розглядатимуть через призму саме цього переходу.
– Кого з українських легіонерів вважаєте розчаруванням року?
– Ніяк не може знайти себе Роман Яремчук. Потенційно сильний гравець, проводив хороші сезони. У чому причина, складно сказати, зазвичай велика накопичує в собі низку дрібних причин. Можливо, він десь переоцінив себе, свої можливості, може є якісь особисті проблеми. Плюс будь-яка оренда, перехід – це новий виклик, нові колектив, тренер. Адже не всі тренери хочуть тебе бачити в складі, багато хто ставить на “своїх”. Різні колективи, стиль гри. І коли ось так мотаєшся в пошуках своєї команди, то можна промотатися всю кар’єру. Тому шкода, що Яремчук не тільки не розвивається, але десь навіть стагнація йде в його грі. У будь-якому разі, футболіст зі здібностями. І якщо він у себе вірить, вік йому ще дозволяє знайти свій колектив.
– Потенційний легіонер року, який з українського чемпіонату буквально стукає у двері європейських чемпіонатів?
– Їх багато, адже є гравці на виріст, яких теж хотіли б купити й потім уже вирощувати, є сформовані. Думаю, що футболісти рівня Піхальонка вже можуть грати в хорошому європейському клубі. Той самий Руслан Бабенко, про нього мало говорять, але “Дніпро-1” багато в чому тримається на грі цього футболіста. Мовчу вже про футболістів із “Шахтаря” й “Динамо”, які перебувають на олівці у скаутів.