Київська команда сміливо може претендувати на звання “Порушник спокою” в Першій лізі.

Відновивши виступи в ПФЛ після півторарічної перерви, “Лівий берег” на одному подиху пройшов дистанцію осінньої частини сезону й опинився на видноті в Чемпіонській групі.

В інтерв’ю Sport.ua головний тренер “Лівого берега” Віталій Первак розповів, як у нього виник варіант зі столичним клубом, дав оцінку підопічним за зіграний перший етап, поділився планами на майбутнє:

– Після того, як позаторік тренерський штаб “Олександрії” на чолі з Володимиром Шараном пішов у відставку, я довго без роботи не залишався: був помічником Андрія Купцова в тернопільській “Ниві”. Якось зателефонував президент ФК “Лівий берег” Микола Лавренко, запропонував зустрітися й після доволі тривалого обміну думками запитав, чи готовий я очолити київську команду, яка збирається відновити виступи в ПФЛ? Миколу Миколайовича знав добре, адже свого часу він очолював ФК “Олександрія”, де я тренував, відчував, що такі пропозиції трапляються дуже рідко й дав згоду. Бо все в житті рано чи пізно трапляється вперше та й скільки ще бути на других ролях?

– Ви більше восьми років були асистентом Володимира Шарана в “Олександрії”, й що з його, так би мовити, творчої лабораторії, взяли б собі на озброєнні, опинившись біля керма?

– Володимир Богданович, передусім, сильний мотиватор, любить порядок, як на футбольному полі, так і в побуті. В нього не було улюбленців, не терпить фальші.

– А коли б Шаран став біля керма іменитої команди й запропонував знову стати його помічником, то залишили б “Лівий берег”?

– Ні, бо я не з тих, хто не доводить розпочату справу до кінця.

– Тоді уточніть, яке поставив перед Вами завдання Микола Лавренко, коли ви поступово комплектували команду?

– До речі, це була доволі складна справа, адже доводилося розраховувати переважно на вільних агентів – минулий сезон був у розпалі. Допомагало те, що в мене була надійна підтримка: Андрій Запорожан тривалий час грав під моєю опікою за “Олександрію”, з тренером з фізпідготовки Віталієм Захарченком також разом працювали в цій команді Кіровоградщини, а з тренером воротарів Олегом Дібровою наші шляхи перетиналися в тернопільській “Ниві”. Ще один тренер – Андрій Ущаповський працював в “Лівому березі” раніше, ще коли він тільки пробивався до Першої ліги. Завжди був готовий підставити плече й віце-президент ФК “Лівий берег” Ігор Матаков, з яким ми також старі знайомі по “Олександрії”.

– Справжній олександрійський десант в столиці.

– Якщо врахувати, що адміністратор “Лівого берега” Олександр Дробот раніше також був зв’язаний з “Олександрією”, то коментарі, справді, зайві. І на чолі цього колективу Микола Миколайович Лавренко, якого я вважаю найбільш професійним президентом футбольного клубу. Бо ще коли він очолював “Олександрію”, то подбав не тільки про створення боєздатної команди, а й про те, щоб місцевий клуб мав сучасну інфраструктуру. Залишився Лавренко вірний собі, коли очолив “Лівий берег”. До наших послуг – відмінна спортивна база зі стадіоном з ідеальним газоном, комплексом запасних полів, реабілітаційним центром. А невдовзі станемо господарями манежу з футбольним полем стандартних розмірів. Повірте, дуже кортить, щоб футболісти “Лівого берега” за класом відповідав рівню клубної інфраструктури. Що ж до відповіді на ваше питання про завдання, які поставив Лавренко перед командою, то, пригадується, він сказав, що треба налаштовуватись на перемогу в кожному поєдинку, а вже під час зимової перерви конкретизуємо мету.

– І така розмова вже відбулася?

– Ні, думаю все детально проаналізуємо в другій половині січня, коли команда розпочне підготовку до весняних випробовувань. Поки що “Лівий берег” реально претендує на участь у стикових матчах за підвищення в класі, втім, шанси на пряму путівку до УПЛ також ще не втрачені.

– Як би Ви оцінили гру своїх підопічних минулої осені за п’ятибальною системою?

– На тверду четвірку вони награли. Були тільки два матчі, де я залишився незадоволений своїми хлопцями: вдома з “Полтавою” та в гостях з “Інгульцем”.

– Спостерігаючи за календарними поєдинками “Лівого берега”, помітно, що дії киян нагадують гру “Олександрії” під керівництвом Шарана.

– Мабуть, це тому, що в нас також на озброєнні тактична схема 4-2-3-1 з опорними півзахисниками, які заточені не тільки на руйнівну роботу в середині поля, а й агресивність при наступі.

– Чи можна сказати, що в “Лівого берега” довга лава запасних?

– Ті 18 гравців, яких я найчастіше випускав на поле, практично рівні за класом, кожен з них заслуговує на місці в старті. Хоча, звісно, треба намагатися, аби конкуренція була ще більш гострою. Ось чому слід підсилитися ще 2-3 новачками.

– Це з урахуванням першого зимового новобранця – бразильця Сіднея?

– Ні, маю на увазі тих футболістів, з якими ми ще ведемо перемовини. А Сідней нам допоможе, він може зіграти, як на лівому фланзі оборони, так і лівим центральним захисником, до речі, володіє української мовою. Дається взнаки, що раніше впродовж двох років виступав за львівський “Рух”.

– Кого можна назвати лідерами “Лівого берега”?

– Андрія Співакова, Руслана Дедуха, Ернеста Астахова. Хоча, на мою думку, “Лівий берег” був сильний командою.

– І все ж, якщо Лавренко через місяць поставить перед командою завдання пробитися до Прем’єр-ліги?

– Те, що з мотивацією проблем не буде – гарантую. Футболісти “Лівого берега” голодні до великих перемог й намагатимуться в кожному матчі демонструвати все, що вміють. А вже на фініші побачимо, що з цього вийде.