Колишній головний тренер молодіжної команди Шахтаря Мігель Кардосо пригадав період роботи в окупованому Донецьку.

“Місто вже було захоплене сепаратистами. Я поїхав до Києва і обговорив ситуацію з Сергієм Палкіним. Він запитав мене: “Мігелю, ти зможеш повернутися в Донецьк?”. На той час команди U-19 і U-21 усе ще перебували там, готові розпочати сезон. Я швидко погодився на вирішення цього завдання.

Я прилетів до Харкова і поїхав звідти на мінівені разом зі своїм перекладачем і водієм. Прибув до Донецька, пройшовши через 14 блокпостів. Чотирнадцять! Коли я перетнув лінію фронту війни, то опинився в місті-примарі, тому що Донецьк на той момент був саме містом-примарою. Протягом двох тижнів я тренував команди U-19 вранці та U-21 у другій половині дня на базі академії Шахтаря.

За ці два тижні мені надійшло багато телефонних дзвінків від консула Португалії в Києві. У цей період я став свідком бомбардування, нічних обстрілів. Це вже була явна війна. Невдовзі мені довелося покинути Донецьк, бо мій консул сказав мені: “Мігелю, ми повідомимо португальський уряд, що більше не збираємося брати на себе відповідальність за тебе”. Тому я передзвонив Сергію Палкіну й сказав, що мені треба виїхати з міста.

Палкін попросив мене почекати, доки він складе план. Вже наступного дня він зателефонував мені, і було організовано колону із двох чи трьох автобусів, в яких перебували усі футболісти з команд U-19 та U-21, а також я, мої українські асистенти, медичний персонал. Попереду та позаду нас їхала поліція. І ось так ми мандрували самісінькою лінією фронту. Спершу ми заїхали до росії, а потім повернулися до України. У підсумку ми дісталися до Полтави. Дозвольте мені зазначити одну річ, адже це – історичний факт. Рік, коли ми були в Полтаві, – це рік, коли команда до U-19 років вийшла у фінал Юнацької ліги УЄФА. Тож найважчим роком клубу став рік найбільшого спортивного досягнення академії”, – розповів Кардосо в інтерв’ю The Gurdian.