Легенда гірників Олександр Сопко в інтерв’ю УПЛ ТБ – про причини невдач команди ван Леувена.

— Матчі Шахтаря викликають тривогу та певне розчарування. А ще – розуміння, що якнайшвидше потрібно щось робити. Адже є усі ознаки кризи в команді. Це і втрата ігрового тонусу більшості футболістів та падіння рівня їхньої майстерності. Це і робота в обороні – командна та індивідуальна. Це слабка функціональна готовність – команда не може по ходу матчів підтримувати високий темп та інтенсивність.

— А як щодо тренерської роботи?

— Також є проблеми з керованістю командою. Як підтвердження – регулярні непотрібні червоні картки та проблеми з ігровою дисципліною, іноді незрозумілі тактичні ідеї та заміни. А ще – відсутність тренера в технічній зоні майже в усіх матчах за виключенням гри проти Ворскли. Футболісти на полі мають відчувати тренера. У Йовічевіча, навпаки, можливо це була його найсильніша якість.

— Хто винний в тому, що відбувається?

— У клубу відбулася зміна вектору та самої футбольної філософії. Той футбол, який команда демонструвала останні роки ще з часів Каштру – це футбол, який не мав жодної перспективи. “Стоячий” футбол з контролем м’яча і відпочинком під час ігор, граючи фактично без моментів, без гостроти і, найголовніше, без емоцій, які потребують вболівальники. Такий футбол не тільки не привабливий, він взагалі вже пішов у минуле.

— Як це впливає на прогрес гравців?

— Коли молоді футболісти змушені грати в такий “ветеранський” футбол з контролем заради контролю, замість прискорення гри – її стримування, паси назад, на воротаря – це не сприяє прогресу. Футбольний інтелект нівелюється з такою схематичною та простою грою. Навіть попри те, що в минулому сезоні це призвело до чемпіонства і вдалого виступу в єврокубках.

— Як це вдалося Йовічевічу?

— Є прислів’я: “Не треба ремонтувати те, що працює”. Він так і зробив. Результат був, гри не було, але не було і перспектив подальшого розвитку з точки зору гри.