Відомий український агент Сефер Алібаєв, який раніше займався справами Романа Яремчука розповів про період кар’єри форварда «Валенсії» в «Динамо».
– Які перспективи мав Яремчук у Динамо?
– Спочатку він тренувався в U-16 у Дроценка, а потім його перевели до U-19, яке очолював Белькевич. Там Рома став найкращим бомбардиром, і Хацкевич забрав його в Динамо-2. Яремчук за тиждень мені дзвонить: «Сефере, ви знаєте, тут дуже жорстко б’ють по ногах і зустрічають». У чемпіонаті дублерів грали дорослі хлопці, а Динамо мало молоду команду. Але Яремчук упорався з тиском.
Хацкевич почав використовувати його глибше, на позиції «десятки» під нападником. Він мав своє бачення. Батько Яремчука почав трохи нервувати з цього приводу, бо Роман почав менше забивати, а він звик бачити у сині бомбардира. Але згодом він змужнів та розширив свій ігровий потенціал та інтелект.
У той момент по Роману надійшла пропозиція від закордонного клубу, вона й досі лежить у мене.
– Заінтригували.
– Це був клуб Бундесліги – Ганновер-96. Вони побачили Яремчука на якомусь турнірі, у нього якраз закінчувався контракт із Динамо. Німці напряму вийшли на Романа, проте він це не приховав, а одразу повідомив мені. Але Ігор Суркіс переконав Яремчука залишитись, та він і сам хотів грати у київській команді. Тоді йому було 18 років.
Це зараз наші молоді футболісти ментально підготовлені до європейських чемпіонатів. Плюс тоді провідні українські клуби (Динамо, Шахтар, Дніпро) після закінчення футбольної школи давали гравцям зарплату 1000 доларів, а сьогодні за такі гроші треба попітніти. У чемпіонаті Нідерландів, наприклад, понад 600 доларів молодим футболістам не дають.
– Чому у Яремчука не вийшло закріпитись у Динамо?
– Тоді було неможливо пробитися до першої команди. В атаці Динамо грали Мбокані та Мораєс. Роман вирушив в оренду до Олександрії, де непогано себе проявив. Але його батько, непроста у спілкуванні людина, мені сказав: «Ми хочемо повернутися до Динамо». У нас була довга розмова на цю тему, я намагався її переконати: «Якщо він повернеться до Динамо, то гратиме у дублі. Ну заб’є він десять голів, зате програє у якості». У результаті так і сталося. Шансів у першій команді йому практично не давали.
– У першій команді Динамо він дебютував при Реброві, але результативними діями відзначитися не зумів.
– Так, Рома не був твердим гравцем стартового складу. Ребров більше віддавав перевагу Бєсєдіну. Чому? Бог його знає, я ж не був усередині команди. Може, Яремчук до кінця не міг розкритися та подолати цей перехідний етап.
– Але навряд чи Бєсєдіна можна назвати сильнішим за футболіста, ніж Яремчук?
– Бесєдіна викупили у Металіста, а до футболістів, за яких заплатили гроші, зовсім інше ставлення, навіть якщо під носом сидить вихованець, який сильніший. Тим більше Бєсєдін грав у юнацькій збірній Головка, а там була сильна команда. Артем непогано виступав, мабуть, тому Ребров зробив ставку на нього.
Я, до речі, просив Головка оцінити Яремчука, але Рома тоді не зміг себе проявити: начебто був поруч, але думками десь далеко. Можливо, дівчина з’явилася, вік молодий. Головко тоді так і не зміг визначити його якості.
Олександр Борисович був тонким психологом. Пам’ятаю, як він сказав: «З хлопцями 96-го року треба домовлятися, це вже не 92-й рік». Він до кожного шукав індивідуальний підхід. Коли Зінченко вже грав у Ман Сіті, Головко журився: «Як мені з ним розмову будувати після Гвардіоли?» (Сміється, – прим. А.П.).
– Чи не має Яремчук образи на Динамо, що йому не дали шансу?
– Думаю, всередині щось є, але я не назвав би це образою. Я завжди йому та іншим гравцям казав: «У кожному мінусі шукайте плюс». Якби Яремчук залишився, невідомо – чи був би він ще в Динамо, чи ні. Скільки таких хлопців пропало.