Півзахисник «Динамо» Олександр Караваєв розповів про те, як команда готується до благодійних матчів задля допомоги Україні, а також висловив захоплення нашими військовими, які боронять рідну землю від російських загарбників.

– Сашо, зрозуміло, зараз важко сконцентруватися на роботі. Як це вдається зробити?

– Лише завдяки підтримці нашого народу, який показав, що є єдиним цілим, і нас не можна зломити. Ми будемо боротися до останнього. Бачимо, які сміливі в нас військові, і ця мужність є лише у нашого народу. Дуже прикро кожного дня читати про жахіття, що відбуваються на території нашої країни. За все це російських військових навіть звірами назвати не можна. Вони не дають жодного шансу мирному населенню. Але я хочу подякувати, низький уклін усім тим, хто відчайдушно боронить нашу землю, задля цього потрібна велика відвага.

Ми, зі свого боку, як можемо, будемо допомагати. Ми не вміємо воювати, але будемо воювати, в переносному сенсі слова, на футбольному полі. Тож можемо своєю зброєю, своїми ногами на полі, дати якусь надію, допомогти співвітчизникам. І ми будемо робити все можливе. Звісно, дуже важко тренуватися – у першу чергу, морально. Слухаючи розповіді дідусів та бабусь, які жахіття відбувалися під час Другої Світової війни, ніхто не міг подумати, що в нашій країні можливе таке. І що робитиме це, так би мовити, сусідня з нами держава, яка казала, що завжди з нами разом буде, а насправді виявилася нашим найбільшим ворогом.

Хочу ще раз подякувати всім. Упевнений, ми обов’язково переможемо. Слава Україні!

– Мірча Луческу перед тренуванням казав, що ми маємо брати приклад із наших військових, які боронять країну. Чи дійсно футболісти, виходячи на тренування, думають про цих хлопців?

– Звичайно! І не лише перед тренуваннями – навіть спілкуючись один із одним, між собою, то завжди сходимося на думці, що наші військові – це справжні герої. Як вони боронять Україну, їхня мужність… Зараз це найголовніше, і вони показують, що можуть українці. Ми же на футбольному полі маємо вийти та показати результат – і це найменше, що ми можемо зробити. Велика гордість від того, що ми українці, і в нас такий народ. Упевнений, що перемога буде за нами.

– Яка зараз місія у футболістів «Динамо» під час євротурне?

– На мою думку, це потрібно нашій країні. Зі зброєю в руках ми навряд чи змогли би чимось допомогти, навіть якби навчилися стріляти. Як на мене, до цього потрібно готуватися роками. Як показала практика, наші військові дуже добре навчені, ми же, якщо є така можливість, маємо виходити, зіграти з топ-клубами Європи та зібрати якомога більше коштів для допомоги нашій армії, а також тим, хто потребує її з цивільного населення. Таких людей дуже багато, і хочеться, щоб якомога скоріше настав мир. І ми також своїми зусиллями будемо допомагати тим, хто цього найбільше потребує.

– Багато футболістів «Динамо» допомагають армії фінансово, хоча й не афішують цього…

– Афішувати немає сенсу, адже у кожного є своя думка. Якщо ти хочеш, то робиш без зайвих слів, якщо не хочеш – значить у тебе така позиція. Звісно, всі це роблять: хтось тисячу може перерахувати, хтось 10 тисяч, хтось – 100 тисяч. Розуміємо, що допомоги потребують як військові, так і цивільне населення, яке виїжджає з гарячих точок. Тому будемо продовжувати це робити, а зараз ще є додаткова можливість заробляти для наших співвітчизників на футбольних полях. Я вважаю, що це наша місія, наша допомога, яку ми можемо дати. Думаю, це краще, якби ми сиділи й нічого не робили.

– У якій формі перебуває команда й ти особисто? Все ж таки, місяць без футболу перебували, хоча перед цим після трьох тренувальних зборів набрали хороші кондиції перед поновленням сезону…

– Усі, хто знайомий зі специфікою спорту, розуміє, що важливо перебувати в ігровому тонусі. А коли ти постійно тренуєшся, то його ніяк не буде. Але зараз усі розуміють, яка зараз ситуація, і ми виходимо з неї, маючи можливість тренуватися, щоб бути максимально підготовленими на цю мить до кожного матчу. У будь-який момент нам можуть сказати, що за три-чотири дні в нас гра з тією чи іншою топ-командою, і ми маємо бути готовими до цього. А приклад для нас – це наші військові. Здавалося, що вони не були готові до нападу ворога, але насправді все виявилося навпаки. І ще раз хочу подякувати їм за мужність.