Новачок Марселя Руслан Маліновський оцінив період кар’єри, проведений в італійському Бергамо.

– Як можеш охарактеризувати етап кар’єри в Аталанті?

– Тільки позитивно. За 3,5 роки я провів понад 140 матчів, забив 30 м’ячів, віддав 28 гольових передач. І це була моя нерідна позиція. Я багато чого навчився в Італії. Ми грали у фіналі Кубка Італії та три роки поспіль у Лізі чемпіонів. Я бачив, що не у всіх легіонерів виходить заграти в Італії. Тому свій період в Аталанті вважаю виключно позитивним. Здобув великий досвід і досягнув хороших результатів.

– Аналізуючи інформацію в італійських ЗМІ, здалося, що в якийсь момент у тебе в Аталанті щось пішло не так…

– В інтернеті багато чого пишуть, але насправді все набагато простіше, ніж це описували. Якоїсь миті у клубу трохи змінилася філософія. Взяли курс на омолодження складу, купили нових футболістів і, звісно, вони мали грати. Тому в мене і поменшало ігрової практики. Отака ситуація і нічого надприродного там не було.

– У серпні Гасперіні в одному з інтерв’ю дав зрозуміти, що не дуже задоволений твоєю результативністю і що команда шукає більш забивного гравця. Як відреагував на цю заяву тренера?

– Футбольне життя таке, що не завжди все складається так, як хочеться. Я з Містером завжди був у добрих відносинах, у нас ніколи не було жодних моментів. Навіть коли я йшов з клубу, він дуже тепло попрощався зі мною. Сказав, що ми зробили великі речі тут, що я був професіоналом, завжди працював, і жодних претензій він до мене не мав. Побажав удачі й сказав, що я можу набирати його будь-коли. Що стосується його рішення, він мені особисто сказав, що хоче трохи поміняти гру і йому потрібен більш швидкісний нападник. Що ж, це теж моменти футбольного життя, до цього треба ставитись спокійно. Але тоді я зрозумів, що треба шукати новий клуб.

– Він сказав це тобі перед тим, як озвучити в інтерв’ю чи це стало здивуванням для тебе?

– Ні, це мене не здивувало, я вже все знав. Що мені в ньому подобається, він каже все як є. Якщо його запитуєш, він завжди відповідає чесно.

– За чим в Аталанті сумуватимеш найбільше?

– Насамперед, звичайно ж, за людьми. У нас дуже добрі люди працювали у клубі. Наприклад, із теплотою згадую нашого шеф-кухаря, який завжди був емоційний та позитивний. Він дуже смачно готував пасту карбонару. Щоправда, давали її лише після ігор, там дуже стежили за нашим харчуванням. Втім, аналогічна ситуація і в Марселі. За раціоном кожного футболіста стежить дієтолог. У кожного свій раціон, враховуються всі індивідуальні моменти. Наприклад, хтось не вживає молочку чи глютен. Це також показує рівень клубу. Зараз усі мої думки вже про Марсель. Що ж до Аталанти – дуже радий, що такий етап був у моїй кар’єрі, але він позаду і треба рухатися далі, – цитує Маліновського terikkon.