Захисник молодіжної збірної України Арсеній Батагов розповів про свій шлях до фінальної частини Євро-2023.
Батько та брат доклали чималих зусиль для мого футбольного виховання в тому числі, і я їм дуже вдячний, як і своїм дитячим тренерам. Деякий час ми разом грали за Автомобіліст з моєї рідної Березівки. Любов до футболу вони прищепили мені з самих ранніх років. Ви не повірите, але мої перші спогади про збірну України йдуть ще з 2006 року. Мені було лише чотири, але я запам’ятав ту саму серію пенальті на чемпіонаті світу.
В 14 років я переїхав з Харкова до Дніпра. В «Металісті» все розвалювалося, і нам запропонували такий варіант — як на мене, дуже чудовий. Через рік, в 2017-му, мене вперше покликали до збірної України. Здається, то була команда U-15. Ми добре зіграли з Бельгією, коли я вийшов на заміну. На матч проти Португалії мене поставили в основу, і наша збірна поступилися. Наступного разу туди мене покликали через рік…
Юнацька збірна 2002 року була дуже гарною командою. За «молодіжку» вже зіграло точно більше 10-ти футболістів з того колективу, який збирав Володимир Єзерський. Дуже прикро, що по U-17 нам не вдалося потрапити до фінальної частини чемпіонату Європи. В першому матчі обіграли Косово, і я, до речі, забив свій поки що єдиний гол на рівні збірних. Забив після стандарту, хоча в цьому компоненті мені ще треба багато працювати. Зараз, в «Зорі», наче вистачає моментів під час підключень на кутові чи штрафні, але з якістю удару якось не виходить.
В другому турі поступилися грекам. Не реалізували декілька моментів, отримали дивне вилучення та пропустили. Потім треба було перемагати іспанців, але нам за гарної гри не вдалося цього зробити. Шкода, що ця збірна так і не зіграла в турнірі по U-19 (завадив ковід), хоча на цьому рівні я трохи пограв за старшу команду — 2001 року народження. Але й там ми не сказали свого останнього слова з тієї ж причини.
Початок відбору припав на матч у Сербії. Всі ті поразки не додавали нам впевненості, але до «молодіжки» приєдналися хлопці, яких з різних причин раніше не було, і ми провели хорошу підготовчу роботу. Знали, що серби будуть нас накривати, але за вимогою тренера не стали вибивати м’яч, куди подалі, а почали ламати пресинг за допомогою чіткої ігрової структури. Вийшло — краще не придумаєш. Та перемога над дуже сильною командою стала для нас надважливою.
Так, в матчі проти Франції, на виїзді, ми трохи зловживали нашим фірмовим виходом з оборони, але це теж був досвід, і сьогодні ми чітко розуміємо, в яких ситуаціях, що саме зайве. У будь-якому випадку, навіть тоді проти французів ми переконалися в тому, що так можна грати з усіма. Врахувати деякі нюанси — і саме грати, а не відбиватися.
Протягом відбірного циклу в нас було дуже багато яскравих матчів, але саме для мене найкращими стали, мабуть, ігри проти Сербії. Так, у Львові я припустився прикрої помилки, після якої суперник зрівняв рахунок. Проте загалом це був дуже добрий матч для всієї нашої команди. Головне, що у підсумку переможний.
З кожною перемогою ми ставали все краще і краще, і сьогодні чекаємо на Євро зі стриманим оптимізмом. Ми розуміємо, що впевненість не має перерости в самовпевненість, але недооцінювати себе теж не збираємося. Ця молодіжка пройшла дуже важкий, але цікавий шлях, весь штаб команди виконав багато роботи. І все це — сподіваюся, не лише для того, щоб просто поїхати на чемпіонат Європи.
Ми нічого не обіцяємо, окрім одного — буде цікаво. Молодіжна збірна України вже довела, що вміє грати в гарний футбол, і мені здається, що цей напрямок ніхто не збирається змінювати…