Екс-форвард “Металіста” Руслан Фомін розповів про взаємодію у харківській команді з хавбеком Олександром Рикуном.

– Ви грали в одній команді з Олександром Рикуном. Він вчив вас грати у футбол?

– Я жив два роки з Олександром Валерійовичем в одній кімнаті. Він завжди мені казав: “Малий, ти на мене не дивися, навіть якщо я спиною. Ти просто біжи, а я дам”.

Так і було. Пам’ятаю, грали вдома із “Кривбасом”. Перший тайм, рахунок 0:0. І він спиною до чужих воріт приймає м’яч і дає передачу між центральним захисником та опорником, а я біжу з лівого флангу, набираю.

Не дивлячись на нього, я вже підсвідомо розумів, що він віддаватиме пас. Можливо, згадалися слова, які він тоді мені сказав. Я вийшов віч-на-віч з воротарем, ззаду мене збив захисник – червона картка.

Тоді ми ледь забили здебільшого. Перемогли 1:0, забив Сергій Давидов у другому таймі. Тому думаю, що Олександр Валерійович Рикун – найсильніший український футболіст.

– Його партнери по команді розповідали, що він міг спокійно випити 150 грамів перед матчем – і нічого.

– Неправда. Перед матчем він ніколи не пив. Мав карт-бланш. За три дні до гри – у нього режим, а після матчу йому давали два дні на відновлення, можна сказати (посміхається).

– У карти можна було з ним у кімнаті зарубатись?

– Звичайно. У джокер грали постійно, не лише у кімнаті, а й у автобусі. Завжди була компанія: Олександр Бабич, Олександр Горяїнов, Валентин Слюсар, Олександр Рикун, і я молодий грав з ними.

Рикун ніколи не програвав у карти, він запам’ятовував усі карти – що вийшло, що залишилося і що буде в колоді. Грали за гроші. Не пам’ятаю, на які суми грали по гривні дві.