Півзахисник ФК Оболонь Ігор Краснопір став відкриттям осінньої частини сезону VBET UA Перша
– Результати Оболоні восени оцінюю задовільно, – сказав Ігор Краснопір клубній пресслужбі. – Ми виконали поставлене завдання на осінню частину чемпіонату. Зробили перший крок до своєї мети. Ми не розслаблятимемося, а зосереджено готуватимемося до весняної частини чемпіонату.
– Який матч запам’ятався у літньо-осінній частині чемпіонату і чим саме?
– Все ж, напевне, – це матч з ФК Полтава у першому колі, оскільки, – це був мій перший забитий м’яч на професіональному рівні та вольова перемога команди на 90+ хвилині. Дуже сильні емоції після цієї гри були не тільки в мене, а й взагалі у команди!
– А щодо першого матчу у складі молодіжної збірної, які враження?
– Враження дуже чудові. Все було на найвищому рівні. Колектив та тренерський штаб прекрасні. Була підтримка. Дуже задоволений отримати такий шанс.
– Влітку ти підписав контракт з ФК Оболонь. Як тобі працюється у професіональній команді?
– Дуже задоволений. Колектив чудовий. Всі підтримують один одного та допомагають. Радий бути частиною цієї команди.
– Як швидко вдалося адаптуватися в новому колективі?
– Взагалі, коли прийшов до команди, було трішки незвично, оскільки це моя перша професіональна команда. Рівень гри набагато вищий, ніж в командах до цього. Але завдяки тому, що колектив хороший, я швидко адаптувався.
– Пригадаєш, як отримував запрошення від “пивоварів”?
– Грав за команду Денгофф, це був контрольний матч проти ФК Оболонь. Після матчу мені подзвонив мій агент та сказав, що є можливість перейти до “біло-зелених”. Ось так я потрапив до команди.
– Можливо з кимось із гравців чи тренерів вже перетинався в одному клубі раніше?
– Ні, на жаль, ні. Для мене всі гравці і тренери були абсолютно новими обличчями команди.
– Чому обрав саме 95 номер?
– Номер я особливо не вибирав, скажемо так, взяв, який був вільний.
– Розкажи, будь ласка, де тебе застала війна 24 лютого?
– 24 лютого я був у Києві та тренувався за ФК Денгофф (Денихівка).
– Де робив свої перші кроки у футболі?
– Свої перші кроки я робив у м. Києві в ДЮСШ-21. Першим моїм тренером був Руслан Васильович Шапоренко. Саме він зробив найбільший внесок для подальшого мого розвитку у футболі, він навчив мене основам футболу та технічній базі.
– Ти завжди грав на своїй позиції? Чому саме нападник?
– Так, завжди. В мене взагалі були дві основні позиції на футбольному полі – правий півзахисник, але мені більш імпонує грати саме форварда. Чому? Завжди подобається загострювати гру, забивати м’ячі та бути на вістрі атаки.
– Особисту гру з кимось аналізуєш окрім тренерського штабу “біло-зелених”?
– Завжди сам проводжу самоаналіз. Повністю себе оцінюю. Звертаю увагу на помилки, намагаюсь в майбутньому їх виправляти.
– Як ти особисто готуєшся до гри?
– Намагаюсь перед грою раніше лягти спати та візуалізую свої дії на футбольному полі. Ритуалів ніяких немає.
– Хто твої кумири дитинства?
– Ну тут без зайвих слів, це – Ліонель Мессі.
– Хто твій головний вболівальник та мотиватор?
– Мої сім’я та мої друзі.
– Розкажи про своє повсякденне життя, чим цікавишся окрім футболу?
– Люблю читати книжки та дивитися фільми.
– Як проводиш відпустку?
– Відпустку провожу вдома, у Києві. Нікуди немає можливості поїхати. Дивлюсь Чемпіонат світу з футболу. Вболіваю за збірну Аргентини.
– Наостанок, твої новорічні побажання до вболівальників ФК Оболонь.
– Вболівальникам насамперед хочеться побажати, як і усім людям, які мешкають в Україні – мирного неба над головою, терпіння, бути “стіною” та підтримкою для нашої команди.
Пресслужба ПФЛ за матеріалами fc.obolon.ua