Екс-головний тренер “Інгульця” Сергій Лавриненко поділився подробицями вибору та переходів футболістів.

– В “Інгульці” ніколи не було яскравих зірок. Ми брали командною грою. Характеристика нашої команди від інших тренерів була такою: “Кого з футболістів Лавриненко не переставить місцями, нічого не змінюється”. У нас усі були рівними, не було такого, щоби прямо виділявся. Ми жили як одна сім’я, бо багато часу проводили на базі. У селі немає можливості винаймати квартири.

– Як футболісти УПЛ переносять життя у селі?

– Нелегко. Але їх можна збагнути. Це молоді хлопці, які проживають найкращі роки життя. Крім футболу вони хочуть сходити в кіно, з’їздити до супермаркету. На жаль, ми були обмежені у цьому. Особливо були складності для сімейних хлопців, тому ми віддавали перевагу неодруженим хлопцям.

– Порушення режиму часто були?

– Дуже рідко. Якби ми жили в місті, то, можливо, це було б найчастіше. А так ми майже цілий день були разом і жили в одному приміщенні. Тож футболісти були весь час під контролем. А те, що вони роблять удома – не моя справа, – сказав Лавриненко.