В межах 10-го туру УПЛ полтавська Ворскла здобула впевнену перемогу над Минаєм.
УПЛ, 10-й тур.
Ворскла Полтава – Минай 2 : 0.
1 – 0. Сафері – 19.
2 – 0. Марліссон – 64.
Яким би не був підсумок цього сезону для “Миная”, декілька подій залишаться в історії клубу однозначно. Це перша на рівні УПЛ виїзна перемога, перша в історії елітного виступу команди безпрограшна серія з трьох матчів, нарешті, перший номінально виїзний матч, що був зіграний на рідному для “Миная” стадіоні. Це був додатковий шанс для Володимира Шарана нарешті відсвяткувати перемогу на своїй території (чого ще ні номінально, ні фактично з Шараном на чолі “Миная” не траплялося, і про це тренер навіть говорив на одній з пресконференцій). Але “Ворскла” не стала тим суперником, проти якого закарпатцям було легко. Попри нестабільність, полтавці зуміли проявити свій вищий індивідуальний клас.
Хоча активніше матч розпочав саме “Минай”. Удар Твердохліба був гучною заявкою на гол. Пізніше на перспективну позицію вийшов Кулієв, на що “Ворскла” відповіла ударом Олійника, що був заблокований. Темп стартового відрізка не відповідав погодним умовам. Було похмуро і сиро, а на полі виникали зони підвищеної температури.
“Минай” більше атакував, але першим пропустив. У середині першого тайму номінальні гості не змогли зупинити позиційну атаку “Ворскли”, яка була завершена результативною передачею Олійника та сильним ударом Сефері в дальній нижній кут воріт. Одразу після того міг забити й Марлісон, але це було б несправедливо в контексті розподілу сил на полі. “Минай” точно не заслуговував бути в ролі того, хто відстає у два м’ячі. Навпаки, вихід Вишневського на ворота Різника міг нівелювати перевагу “Ворскли”, але удар нападника був заблокований в останній момент. Зате “удар” Сефері по своїх не зупинив ніхто… ніхто, окрім Різника, який витягнувся струною та дістав м’яча з-під стійки. Примітно, що момент виник в ході подачі кутового та сумбуру, що на той час панував у захисті “Ворскли”. Віктор Скрипник ще не розв’язав усіх проблем команди в обороні. Тому легкості в діях команди апріорі бути не може.
Як активно “Минай” розпочав перший тайм – так його і закінчував. Удар Немчанінова став ще однією підставою говорити про те, що закарпатці, напевно, не заслуговували програти першу 45-хвилинку. Але це футбол, так буває часто.
За всіма ознаками матч був “нічийним” – відрізки активності змінювалися почергово (то одна команда атакувала, то інша), моменти були приблизно рівноцінними. Наприклад, на удар Хахльова відповіддю був постріл Сефері. На забігання Кулієва – спроба Олійника вивести партнера тонкою передачею. Але там, де “Минай” не забивав – “Ворскла” своє брала. Чергова простенька атака з фланговим проривом Кравця закінчилася цупким прострілом і вдало підставленою ногою Марлісона. А на протилежному боці поля тим часом хтось з футболістів “Миная” з не менш явної позиції зарядив у поперечину. Ось ця різниця в реалізації, зумовлена індивідуальним рівнем футболістів, і спричинила нерівновагу в рахунку.
Далі “Ворскла” вже на досвіді довела матч до переможного рахунку. Володимир Шаран продовжував підганяти своїх підопічних, однак проблема була у вичерпанні моральних сил. А їх не відновиш тренерськими вказівками.
“Ворскла” вперше в сезоні перемогла з різницею в більш ніж один м’яч. “Минай” вперше в сезоні програв з відставанням у понад один гол. Але за малюнком гри це був хиткий дисбаланс.