Відомий український тренер Сергій Ковалець поділився думками щодо останніх результатів національної і молодіжної збірних України.
– Сергій Іванович, чому збірній Україні не вдалося здобути потрібну перемогу в матчі з Шотландією?
– Вважаю, що нашій команді давалася гра з точки зору мотивації гравців, створених моментів. Десь підвела реалізація, адже момент Андрія Ярмоленка, вихід віч на віч Артема Довбика – із тих, які маємо реалізовувати.
Щось подібне ми спостерігали і в матчі з Вельсом, коли збірна також, володіючи перевагою, не змогла вирішити завдання виходу на чемпіонат світу.
– Чи не занадто пізно тренерський штаб наважився на заміни в цьому матчі?
– Тренери володіють інформацією щодо фізичного і психологічного стану гравців, приймають рішення по стартовому складу, ігровим навантаженням, будуть стратегію. В той же час саме вони відповідають і за результат.
– З огляду на те, що необхідний результат досягнуто не було, можливо, не варто було і відкладати тур чемпіонату?
– Важливо, що для збірної були створені всі умови. На жаль, ми не могли грати у себе вдома, в Україні. Не сумніваюсь, якщо б гра із Шотландією відбулась у Львові, Харкові, Одесі, Дніпрі чи Києві – ми неодмінно перемогли б Шотландію і вийшли в Лігу А. Але і в Польщі у нас була хороша підтримка, мали перемагати, на жаль, результат не такий, як хотілося б.
– Ліга В ліги націй – це нараз наш рівень?
– Вважаю, що серед команд групи В збірна України виділяється і класом гравців і зіграністю. Велику роботу в цьому напрямку зробив тренерський штаб Андрія Шевченко. Спілкуючись з гравцями національної команди, вони говорили, що при Шевченку відчували себе в тонусі, відчували себе топ-командою.
Організація тренувального процесу, переїзди, побутові моменти – все було на рівні. Це дуже важливо, адже національна команда – це 25 кращих гравців, для яких мають бути створені і кращі умови. Успішний виступ збірної – це візитна картка країни у всьому світу. Особливо зараз, коли нашу країну підтримує весь цивілізований світ, для нас важлива кожна перемога на міжнародному рівні.
– У Олександра Петракова спливає термін контракту в збірній…
– З самого початку, коли виконком УАФ призначав головного тренера, я був за кандидатуру Мирона Маркевича.
– Що далі?
– Вибір головного тренера – прерогатива виконкому УАФ. Але вважаю, насамперед важливо провести комплексний аналіз і це стосується не лише невдач. Після виступів збірної за часів тренерського штабу Андрія Шевченко, коли ми потрапили у вісімку кращих команд континенту, чомусь так і не було зроблено висновків: що вдалося, що ні, де є проблеми, куди маємо рухатися… У керівників асоціації є час, щоб прийняти зважене і аргументоване рішення. Хотілось би, щоб аналіз, стратегія розвитку стали доступними і для вболівальників.
– Можлива зміна тренера та той факт, що деякі лідери досягли критичного віку – Степаненко, Ярмоленко – свідчать про те, що збірну очікує суттєва перебудова?
– Кадрові рішення залежать від головного тренера. Але вважаю, що Степаненко і Яромоленко потрібні національній команді і можуть грати на високому рівні і далі. Практика провідних збірних світу свідчить про те, що важливо мати баланс між молодими і досвідченими гравцями. Погляньте на Модрича, без якого важко уявити «Реал» і збірну Хорватії.
Досвідчені футболісти можуть допомогти молодим гравцям у становленні психології, впевненості, показати приклад відношення до роботи. Але повторюсь, рішення буде приймати головний тренер.
– Молодіжна збірна пробилася на Євро-2023, продемонструвавши результативну гру і впевнено здолавши однолітків зі Словаччини. При тому що відносно недавно на адресу Руслана Ротаня лунало багато критики…
– Пам’ятаю, коли Мирон Маркевич очолював комітет національних збірних, саме він підтримав Ротаня, коли багато хто критикував молодого тренера. Мирон Богданович відмічав, що молодіжка знаходиться на правильному шляху – намагається контролювати м’яч, грати в комбінаційний футбол. Він наполягав, що потрібен час, потрібно дати допрацювати відбірковий цикл, після чого вже і робити висновки.
Зараз є результат і наша команда втретє за історію самостійності пробилась на молодіжний чемпіонат Європи. Це безумовно історична подія.
– Нам пощастило із суперником, адже Словаччина не входить до топ-футбольних країн?
– Не сказав би, що молодіжка Словаччини слабка, адже футболісти переважно мають ігрову практику у дорослому футболі. Навіть якщо взяти перший тайм – він пройшов за сценарієм словаків, але після перерви, як сказав наш тренер, за рахунок характеру вдалося добитися перемоги. Але я б відмітив і командні дії, збірна старалася контролювати м’яч і грати у конструктивний футбол.
– Молодіжка Ротаня сповідує той футбол, що й національна команда при Андрієві Шевченку…
– Це дуже добре, коли тренери збірних вибудовують комунікацію. В той час команди Шевченка та Ротаня навіть проводили сумісні тренувальні збори, і це дуже важливий аспект.
Великий плюс нашої команди наразі і в тому, що основні гравці молодіжки мають ігрову практику в своїх команд, чого не було раніше. А Бондаренко, Судаков, Трубін отримують досвід в Лізі чемпіонів.
– Основу молодіжної збірної складають вихованці одного клубу – «Шахтаря». Це полегшує роботу?
– Це один із основних моментів успіху. Варто згадати збірну Іспанії зразка 2008 – 2012 років, коли вона двічі виграла чемпіонат Європи та стала чемпіоном світу. Тоді основу складали гравці двох клубів – «Барселони» і «Реала». Пуйоль, Бускетс, Піке, Хаві, Інієста, Серхіо Рамос, Касільяс… Важливо, коли є зіграність, також важливо, що багато гравців пройшли всі вікові категорії юнацьких збірних.
– Які перспективи молодіжки серед 16-ти кращих збірних на ЧЄ, що відбудеться майбутнього літа?
– Перспектива хороша. Збірна може зіграти на високому рівні, є хороші футболісти, є зіграність, є поставлена гра, є досвід виступу в міжнародних турнірах. Важливо правильно підготуватись психологічно. Зараз з’явиться багато агентів, які почнуть продавати гравців в інші клуби, а це може стати регресивним фактором. Вірю, що тренери справляться з викликами та якнайкраще підготують збірну до європейського форуму.
Але наразі найважливіше завершення війни, і щоб наші збірні змогли знову повернутися і грати в Україні.