18 серпня 2001 року в Махачкалі відбувся матч між місцевим «Анжі» та московським ЦСКА, який став фатальним для українського голкіпера Сергія Перхуна.

Уродженець Дніпра розпочинав кар’єру в рідному місті, після чого виступав за молдовський «Шериф» та московський ЦСКА. Окрім клубних успіхів, Перхун здобув «бронзу» юнацького Євро у складі збірної України та отримав виклик до національної команди від Валерія Лобановського. Дебютувавши за головну команду країни 15 серпня 2001 року проти Латвії, вже за три дні він вийшов на свій останній поєдинок.

Хроніка фатального епізоду та трагічних подій:

• Зіткнення у повітрі (78-ма хвилина): Вибігши за межі штрафного майданчика напереріз нападнику Будуну Будунову, Перхун намагався зіграти головою. Обидва футболісти зіткнулися у повітрі.

• Різке погіршення стану: Початково стан гравця не викликав побоювань — лікарі наклали шви, і команда вирушила до аеропорту. Проте дорогою у Сергія почалися судоми, він знепритомнів, після чого сталося кілька зупинок серця, а гравець впав у кому.

• Смерть у Москві: Перевезеного з Махачкали голкіпера врятувати не вдалося — вранці 28 серпня 23-річний Сергій Перхун помер від зупинки мозкового кровотоку з подальшою загибеллю клітин головного мозку.

Батько футболіста у книжці «Мій син — воротар» згадував, що в ніч перед смертю в домі горіли вінчальні свічки подружжя, які згасли о 5:20 від раптового подиху вітру. Похорон Сергія в Дніпрі відвідали близько 10 тисяч уболівальників, а у 2005 році біля місцевого інституту фізкультури йому встановили пам’ятник.