Колишній півзахисник “Ворскли” Роман Безус розповів, що думає про поточну ситуацію у полтавському клубі.

Нагадаємо, Безус захищав кольори полтавців із 2008 по 2013 рік.

– Новина про крах “Ворскли” стала для вас шоком?

– Не сказав би, що це було шоком… Просто боляче усвідомлювати, що клуб, який зробив із мене футболіста, опинився на межі зникнення. З того, що я чув, усе до цього йшло. Схожу історію я вже пережив із Дніпром, хоча провів там не так багато часу.

Я провів чудові роки у “Ворсклі”. Зустрів багато чудових людей. Там був дуже хороший колектив не лише в команді, а й серед працівників клубу: на базі, в офісі, серед тих, хто обслуговував стадіон. Навіть коли мене вже не було в команді, ми постійно бачилися, і завжди було що згадати. “Ворскла” подарувала мені найтепліші спогади, пов’язані з раннім етапом кар’єри.

– Уся провина лежить на попередньому менеджменті “Ворскли”?

– Складно давати оцінку процесам, адже я відірваний від контексту й не перебуваю в Україні. Напрошується лише висновок, що нові люди занадто пізно зайшли в клуб, аби якось розв’язати цю ситуацію.

Був час про це подумати, гуляючи Сквером Бабаєва у Кременчуці. Зловив себе на думці, що якби Олег Мейданович був живий, то в клубі все було б стабільно. Після його загибелі почалися процеси, які негативно впливали на всю екосистему клубу. Попри два фінали Кубка України й постійні продажі футболістів, втрутилися інші фактори. Коли Жеваго залишив Україну, менеджмент не зміг швидко перебудуватися. Саме тому я не хочу сильно занурюватися у цю тему. Мені ближча спортивна складова.

– Зараз активно триває кампанія “Ворскла має жити”. Можливо, ваше слово допоможе комусь зайти в клуб та допомогти позбутися боргів?

– Вірю, що знайдуться люди, які захочуть врятувати “Ворсклу”, зберегти її історію та емблему. Є база, інфраструктура, школа. Плюс ми вже згадували “Кремінь” і “Гірник-Спорт”, де найкращих хлопців могли помітити й дати їм шанс в академії “Ворскли”. Якщо позбутися боргів, то є фундамент, від якого можна відштовхуватися, – сказав Безус.