Головний тренер “Епіцентру” Сергій Нагорняк підбив підсумки виступу команди в дебютному сезоні УПЛ.

– Сергію Миколайовичу, якщо озирнутися назад на весь чемпіонат, як загалом охарактеризуєте цей сезон для нашої команди?

– Дуже вдалий. Для команди, яка вперше грала в Прем’єр-Лізі, посісти 10-те місце — це, вважаю, дуже достойний результат.

– Заключний матч “Епіцентру” відбувся 23 травня, а наступного дня відбувалися інші поєдинки, від результатів яких залежало підсумкове місце в турнірній таблиці. Сподівалися, що саме наш клуб фінішує на 10-му місці?

– Не скажу, що був упевненим на 100%, але прогнозував, що “Оболонь” та “Верес” свої матчі не виграють. І так вийшло. Але переконаний, що тією грою, яку ми демонстрували протягом сезону, “Епіцентр” заслужив 10-те місце.

– Можливо, могли бути і вище?

– Те, що ми багато очок втратили… Давайте відверто: якби посіли місце вище 10-го, то стрибнули б вище голови. Тому що ми набагато відстаємо від тих клубів, які попереду нас, за багатьма аспектами. Для нас цей чемпіонат був дуже емоційним. Адже багато наших футболістів уперше у своїй кар’єрі виступали на такому рівні. Вважаю, ми гідно пройшли цей шлях.

– Упродовж сезону команда неодноразово демонструвала характер, але для позитивного результату часто чогось не вистачало. Особливо в першій частині сезону, коли в активі “Епіцентру” були 4 перемоги, 2 нічиї та 10 поразок. Але вже навесні ситуація стала кращою: перемогли у 4 матчах, 6 завершили внічию і програли лише 4 гри. За рахунок чого вдалося досягти таких показників?

– Це комплекс причин. Не можна сказати, що спрацював лише якийсь один фактор. Хлопці адаптувалися до рівня Прем’єр-Ліги, набралися досвіду. Узимку ми підсилилися — той же Рохас дуже допоміг команді, забивав важливі м’ячі. Він дуже добре влився в колектив. Так само, як і, до прикладу, Ковалець чи Олівейра, які хоч і менше грали, але все одно додали нашій команді. У нас з’явилася конкуренція, може, і не така, як мені хотілося, однак вона була. Також стабілізувався склад. Я розумів, на кого й у якому матчі можна розраховувати. Трохи і я, і тренери набралися досвіду. Ще ніколи не доводилося боротися за виживання, а це зовсім інший рівень відповідальності. А те, що ми багато хороших матчів програвали, то це було через недостатню майстерність — не тільки індивідуальну, а й командну. Але наприкінці сезону ми не програли сім матчів поспіль, що є хорошим показником.

– А про що цей показник може свідчити? Команда навесні вийшла на пік форми чи все-таки тренерському штабу вдалося достукатися до гравців і вони почали краще розуміти, що від них потрібно саме в Прем’єр-Лізі?

– Що потрібно в Прем’єр-Лізі — усі прекрасно розуміють. Потрібно було проявляти індивідуальну майстерність, наполегливіше працювати на тренуваннях. Я завжди казав, що Прем’єр-Ліга — це інший рівень, ніж, при всій повазі, Перша ліга. І ми це дуже швидко відчули. Адже в нас половина складу ніколи не грала в УПЛ. Зараз ми пройшли рік, хтось проявив себе, хтось — ні, і це нормальний процес, бо не можуть усі грати на одному рівні. Я не можу сказати, що навесні ми набрали пік форми, адже і в першому колі у нас були чудові матчі. Але в першій половині чемпіонату в нас було багато індивідуальних помилок, які нам ніхто із суперників не прощав. Нас за кожну помилку карали, тому були матчі, в яких ми наче добре грали, домінували, показували футбол, який подобається вболівальникам, але, на жаль, програвали.

– Чи був якийсь матч або період у сезоні, коли ви відчули, що він став переломним для команди?

– У першому колі такий період був, коли ми обіграли на виїзді “Карпати” та “Олександрію”. А в другому колі я зрозумів, що ми досягнемо своєї мети, коли виграли у “Колоса” 4:0. Звісно, були матчі, в яких нам пощастило, а були й такі, коли втрачали очки в останні секунди. Але я не можу сказати, що це було виключно якесь невезіння. Якщо ми пропускаємо в трьох матчах поспіль, то потрібно шукати причини в собі — можливо, десь втрачали концентрацію чи не вистачало досвіду. Але це також частина розвитку команди.