Сьогодні, 10 лютого, “Шахтар” і ЛНЗ зустрілися в рамках товариського матчу на зимових зборах у Туреччині.

Товариський матч

Шахтар Донецьк – ЛНЗ Черкаси 0 : 1.

0 – 1. Горін – 53.

Основу донеччан на спаринг проти черкасців можна побачити на картинці. Можна сказати, що Арда Туран виставив якщо й не резервний склад, то ротований. Із цікавинок можна відзначити тільки появу Мейрелліса на позиції центрхава – причому нападник більшу частину часу діяв саме як “вісімка”, зрідка підіймаючись на чужу третину.

Віталій Пономарьов при формуванні старту зробив красномовний вибір. Після завершення попереднього сезону він заявив, що спробує працювати у схемі 4-2-3-1 чи 4-3-3 – і на перших товарняках ЛНЗ дійсно грав на м’ячі у 4-3-3 (точніше, 4-1-4-1). Оборонялись, відповідно, в 4-4-2. Продовжувати в тому ж руслі проти Шахтаря коуч не забажав, повернувшись у осінні 5-3-2 з персональним пресингом.

Віталій Пономарьов залишається вірним своєму прагматизму, адаптуючи тактику під можливості своїм підопічних та особливості суперника.

Достатньо лишень сказати, що у першому таймі “гірники” провели всього два удари по воротах. Один із них являв собою подачу Назарини зі стандарту, яку ніхто не зачепив – м’яч пішов у дальній кут, однак Паламарчук парирував. Нічого гострішого підопічні Арди Турана не створили.

До 40-х хвилин у команди взагалі не клеїлась робота за центральним колом. “Помаранчево-чорні” або швидко втрачали м’яч, або змушені були розвертатись назад. Шахтар занадто повільно рухав м’яч, а лінії для передач відкривались дуже рідко – не в останню чергу через Мейрелліса, якому позиція “вісімки” взагалі не зайшла. Форвард повністю загубився в опорній зоні, не зробивши нічого корисного.

Хоча початкова схема розіграшів донечан в принципі виглядала пасивно. У фазі розвитку атаки фулбеки не підіймались високо, а центрбеки не тягнули м’яч далі (як це часто робить Матвієнко). Мейрелліс же занадто часто опинявся в одній зоні з Марлоном. Бразильці пробували якось гратись з висотою своїх позиції, але виходити почало лишень перед перервою – Лукас все частіше відкривався на чужій третині.

Але ключовою проблемою була низька інтенсивність, яка не дозволяла швидко змінювати фланги й відкривати зони через переміщення. Не вистачало якісної роботи від вінгерів – Лукас розчинився, а з Оба черкасці діяли максимально щільно, тримаючи Проспера за футболку задовго до того, як на нього звертав увагу хтось із донеччан. В одному з епізодів Пасіч навіть міг травмувати колишнього одноклубника.

Хоча саме Оба завдав один із двох ударів у першому таймі, розігравши 2-в-1 з Азаровим на 4-й хвилині й змістившись у центр. От тільки постріл з-за меж штрафного пішов по горобцях. Ось і вся гострота з боку Шахтаря.

Перед перервою ЛНЗ ще й почав тікати в швидкі атаки, зокрема користуючись відсутністю концентрації з боку Мейрелліса та Проспера. На 41-й хвилині Рябов розігнав контрвипад, який завершився навісом Кузика з лівого флангу на дальню стійку – а на замиканні опинився центрхав Нонікашвілі. Бути б голу, якби м’яч пішов йому в голову.

У роздягальні Арда Туран провів потрійну заміну, знявши з пробігу Кауана, Марлона та Вінісіуса й випустивши Траоре, Бондаренка й Коноплю відповідно. Гра аж ніяк не стала кращою. Лишень правий фланг став працювати дещо цікавіше завдяки відкриванням Коноплі у напівфланзі та його хисту до комбінацій, але загальні проблеми залишились тими ж, що і до перерви.

Навіть ні – ситуація погіршилась. ЛНЗ увімкнув високий пресинг, що різко збільшило кількість браку донеччан у роботі з м’ячем. Команда грубо привозила відразу з поновленням гри раз у декілька хвилин. Зрештою, тиск черкасців приніс стандарт, який завершився взяттям воріт. До речі, типова для Шахтаря історія.

Пасіч скинув подачу вздовж лінії воротарського, а Нонікашвілі головою відкинув її під удар Горіну. І це при тому, що донеччани захищались персонально – після навісу все знову змішалося й ніхто нічого не перехопив. Особливо провинився Бондаренко, який відпустив Нонікашвілі й дозволив йому виконати асист.

Трохи згодом “насіннєвий завод” міг забити після стандарту ще раз. Цього разу подачу замкнули одразу, але лайнсмен помітив офсайд. Шахтар же нічим не відповідав, тож у середині другого тайму Арда Туран замінив половину складу. Такі масштабні перестановки рідко приносять позитивний результат – забігаючи наперед скажемо, що і не принесли.

Команда створила замало моментів. Вони почали виникати лишень в останні 20-25 хвилин основного часу, але систематичного тиску не виникало. Атакувальна група “гірників” на чужій третині занадто часто зустрічала м’яч спиною до воріт і ід тиском. ЛНЗ захищався блискуче, почавши підсідати лишень під кінець.

І все ж варто відзначити декілька прізвищ у фінальному складі Шахтаря. У гру дуже непогано зайшов Бондаренко, який міг забивати після красивої комбінації з Коноплею (той скидував п’яткою під удар з лінії штрафного) – м’яч пройшов у сантиметрах від правої дев’ятки. Трохи згодом Артем виграв підбирання після кросу й вгатив з правого краю, однак Паламарчук парирував.

Також непогано виглядав молодий Сметана, який у компенсований час завдав потужного удару з дистанції. Паламарчук потягнув і цей удар, і непоганий удар зі штрафного перед цим, і врятував при виході Невертона віч-на-віч на останніх хвилинах. До речі, мобільність Невертона також помітно вирізнялась на тлі прямолінійного Оба.

Зрештою, фінальний свисток зафіксував мінімальну поразку Шахтаря. Вже другу на цих турецьких зборах. Будемо сподіватись, що одинокий вболіваник донеччан на стадіоні в наступних матчах буде тішити тільки новими банерами і фаєрами, але не петардами – вони відверто лякали під час трансляції.