Ексгравець “Динамо”, а зараз тренер Сергій Ковалець висловився про гру киян цього сезону.

– Після 12 туру Прем’єр-ліги “Динамо” відстає від головного конкурента у боротьбі за золоті нагороди, “Шахтаря”, вже на сім пунктів. Як оцінюєте подальше заочне суперництво для команди Олександра Шовковського?

– Хороше питання. Якщо дивитись на останні результати “Динамо”, то якість його гри залишає бажати кращого. П’ять нічиїх і дві поразки поспіль у чемпіонаті красномовно про це свідчать. Нестабільність результатів не дає райдужної перспективи і надій на майбутнє. Я якось говорив, що у минулому сезоні “Динамо” набиралося досвіду у єврокубках, і усі ми розуміли, що в умовах війни, коли домашні матчі проводяться за кордоном, виникають певні труднощі. Пов’язані вони передусім з постійними переїздами, зміною локацій, ротації складу тощо. Так от, здавалося б, той досвід мав би стати у пригоді столичній команді. Тим більше, що склад команди не дуже змінився. Єдиною серйозною втратою став лише Ванат, який нині грає у сильному чемпіонаті Іспанії і перебуває на провідних ролях у своєму клубі – “Жироні”. Щоправда, вже восени “Динамо” придбало трьох легіонерів – Бленуце, Шолу Огундану та Тіаре. Усі вони мали б підсилити гру, однак ми бачимо, що у чемпіонаті результат не є таким, який хотілося б бачити як вболівальникам, так і решті футболістів та тренерам.

– Чому так відбувається?

– На мою думку, хоч і є велике бажання, проте причина полягає у психології. Це дуже важлива складова – як у футболі, так і у спорті загалом. Результати низки матчів, особливо нічиїх, викликають занепокоєння. Адже у чотирьох з них, ведучи в рахунку, динамівці пропускали м’ячі у кінцівці гри. Це і є моментом психології. Ми розуміємо, що ти можеш бути добре готовим фізично, тактично, але психологічно… Бачимо, що гравці припускалися таких помилок, які потім призводили до втрат важливих очок. Якби не п’ять нічиїх, “Динамо” було б попереду від того ж “Шахтаря” на вісім-десять балів. Та що тут скажеш: результат такий, який є. Перевага зараз на боці “Шахтаря”.

– Як ви вважаєте, чи слід тішитись від перемоги над боснійським “Зрінськи” 6:0, що, швидше за все, не є тим лакмусовим папірцем, який говорить про справжні можливості динамівців?

– Сто відсотків. Я погоджуюсь з цим. Ми говорили про те, що якщо ти програєш боротьбу, то програєш матч. Особливо це проявляється у повній мірі на євроарені. Так, наші футболісти мають майстерність, досвід і володіють технічними навичками, однак найголовніше те, що “Динамо” програє єдиноборства. Надто вже багато м’ячів пропускають після “стандартів” та з опорної зони, коли йде передача і не добігають гравці. Нібито Олександр Шовковський проводить ротацію перед матчами, але все ж мене не залишає таке відчуття, що динамівці бояться грати. Бояться проводити єдиноборства, бояться пресингувати. У тій же грі із “Зрінськи” на самісінькому її початку у боснійців було кілька моментів, які могли задати поєдинку зовсім інший сценарій. От коли динамівці піймали кураж, тоді їм і стала даватися гра. І чому б не грати їм так з самого початку? Хоча знову ж таки повторюся: досвід минулого сезону мав би зіграти на користь. Але… Не хочеться говорити, що це стеля можливостей динамівських футболістів. Тим більше, що серед них чимало молодих гравців. Хочеться, щоб вони зростали і прогресували якомога швидше. Та поки результати у Лізі конференцій невтішні: дві поразки – від “Крістал Пелас” та “Самсунспора” і перемога над “Зрінськи”. Тепер всі результати у перспективі залежать від нашої гри.