Український форвард “Емполі” Богдан Попов розповів про свої перші кроки в італійському клубі.

— У 16 років ти опинився в одній із найкращих академій Італії “Емполі”. Які були твої перші емоції від переїзду в Італію та чи справдились твої очікування про цей клуб та місто згодом?

— Взагалі до Італії я потрапив, коли мені було 15 років, і це не було пов’язано з футболом. Приїхав тоді до знайомих моїх батьків. Можу сказати, що в Італію я закохався одразу. Враження неможливо передати. Потім батьки через друзів зв’язались з моїм агентом, Андрієм Головашем, і після цього почалось моє італійське футбольне життя. В “Емполі” я потрапив у 16 років й одразу відчув себе як вдома. В цьому клубі дійсно відчувається чудова атмосфера. Було дуже легко й зручно в адаптації. Всі навколо мені допомагали.

— За перші 18 матчів чемпіонату в команді U-17 ти забив 9 голів та віддав 2 результативні передачі. Через деякий час після цього ти вже проходив передсезонні збори вже з основною командою “Емполі”. Згадай свої емоції тоді та як тобі далися тренування з досвідченими футболістами?

— Після перших тренувань з основною командою в мене була неймовірна радість та бажання працювати. Все було вперше, це для мене була неначе інша планета.

— Про тебе тоді в інтерв’ю казав і власник клубу Фабріціо Корсі, але сказав, що перш ніж приєднатись до першої команди тобі варто природно набрати вагу, м’язи, а також адаптовуватись до стилю гри команди. Чи додав тобі стимулу той факт, що президент клубу згадує про такого молодого гравця з України і як ти планував свій шлях до дебюту в першій команді?

— Президент казав розумні речі і я про це знаю. Працюю над цим і відчуваю, що деякі результати вже маю. Наш президент дійсно приділяє увагу молодим. Дуже приємною була і його публічна підтримка України у війні з Росією.

— У свої 18 років ти дебютував за основну команду “Емполі” у матчі Кубка Італії проти “Реджани”, а вже у дебютній грі в Серії В проти “Падови” одразу відзначився дублем. Розкажи про свої емоції від дебютної гри та своїх перших голів у дорослому футболі. Також цікаво скільки матчів ти сам собі внутрішньо давав на те, аби вперше відзначитись у дорослому футболі?

— Мій стан у цей момент передати просто неможливо. Я просто літав від цих емоцій. Звісно, я завжди мріяв про це, але ніяких прорахунків щодо свого майбутнього не робив.