Колишній півзахисник київського «Динамо» Беніто розповів про український етап своєї кар’єри.

— Бені, ти провів в Україні 5 років. Які спогади взяв з собою на Кіпр?

— Це був хороший досвід і хороша пригода в моєму житті, і я буду згадувати цей період як особливий у моєму житті.

— Давай повернемось у 2020 рік. Ти прийшов в «Динамо» з «країни-404». Що тебе спонукало прийняти запрошення з України?

— Я мав хороший рік в команді, назву якої не хочу називати, а також провів класний період в олімпійській збірній Нігерії. Тож результати того року принесли кілька пропозицій, наприклад, від «Динамо», «Галатасараю» та деяких провідних команд країни, які з поваги до України не називатиму.

— Яку роль відіграв у твоєму переході в «Динамо» відомий агент Дмитро Селюк?

— Діма відіграв важливу роль, завдяки своєму досвіду, зв’язкам і порадам ми погодилися на пропозицію «Динамо». 

— Ти прийшов в розпал пандемії COVID-19. «Динамо» переживало кризовий період. Не було шансу одразу себе показати?

— Нічого особливого, я б сказав, що прийшов, коли мені було 20 або 21, я був молодший, команда вже була сформована. Тому мені довелося вливатися в систему, граючи за другу команду і працюючи з основою. Все пройшло добре.

— Коли прийшов Мірча Луческу, тебе віддали в першу оренду в Олімпік. Як тобі працювалося з Містером?

— Для мене особисто робота з Луческу була приємністю і честю. Ми називаємо його Містером. Він ставився до нас, як батько. З ним футбол — це не просто гра, це мистецтво, і якщо дотримуватися принципів, то обов’язково отримаєш позитивні результати. Я думаю, що з ним я дізнався більше про футбол, бо футбол — це не тільки талант, а й дисципліна та концентрація.

— 2023 рік став для тебе проривним у «Динамо», коли ти постійно виходив на поле. Що пішло не так?

— Ну, нічого поганого не сталося. Просто я, мабуть, прийняв неправильне рішення перейти в оренду до Зорі, бо повірив і довірився словам людини, якій не слід було довіряти. Це футбол, і рішення є дуже важливими в усіх сферах життя. Я нікого за це не звинувачую, зробив вибір і дотримуюся його. Я сам вирішив приєднатися до Зорі, бо довіряв проекту, який мені представив клуб. 

«Коли тобі щось розповідають, а там все інакше… Думаєш: What the f*ck?»

— Які стосунки в тебе склалися з Младеном Бартуловичем, який тренував «Зорю»?

— Младен — чудовий хлопець, і у нас не було жодних серйозних проблем. Під час мого короткого перебування там я зіткнувся з багатьма несподіванками, порівняно з тим, що розповідав Младен. 

— Керівники «Зорі» не дотримали слова?

— Мабуть, я недостатньо добре підготувався перед тим, як поїхати туди на правах оренди. А щодо довіри — не можна говорити про те, щоб перестати довіряти, якщо довіра ніколи не виникала. 

Коли тобі щось розповідають, а ти приїжджаєш туди, то все виявляється інакше… Спочатку ти намагаєшся адаптуватися з професійної точки зору, але потім бачиш, що приймаються якісь незрозумілі рішення, і ти думаєш: What the f*ck? Тож ти просто підкоряєшся тому, як до тебе ставляться, бо у тебе є контракт, який ти повинен поважати.

— В «Динамо» ти також попрацював під керівництвом Олександра Шовковського. Ми знаємо його, як легенду клубу на полі. Який він тренер?

— Шовковський має свою філософію і він позитивно розвинув свою систему, набираючись досвіду в Містера. Я дуже поважаю Шовковського, він чудовий тренер, і, думаю, він довів це останніми роками, очоливши команду.

— Можеш назвати найпам’ятніший момент у «Динамо» для тебе?

— Я не можу назвати, бо всі мої періоди там були незабутніми — деякі як успіхи, а деякі як уроки. Особливо з гравцями та стаффом. Від персоналу команди до персоналу на тренувальній базі та персоналу другої команди, а також гравців другої команди, насправді кожен епізод там був «вау»! Я ніколи не шкодую про рішення чи моменти в моєму житті, я або насолоджуюся ними, або вчуся з них, бо ми створюємо ці моменти на основі наших виборів, тому всі мої періоди там були незабутніми.

«Я його називав Іньєстою»

— Хто з колишніх товаришів по команді справив на тебе с найбільше враження?

— Це цікаве питання, але для мене всі вони є і були хорошими, а також дивовижними гравцями. Але якщо виключити досвідчених гравців, то з молодих я б назвав Царенка і Самбу. Я називав Царенка Іньєстою.

А також міг би відзначити Наза [Волошина], але я не хочу включати його в цю категорію, бо він хороший футболіст і має більше довіри та шансів від тренера, ніж інші молоді гравці. Я навіть не можу згадати всіх інших гравців резервної команди, бо в «Динамо» багато талантів. 

— Один динамівець був за крок від АПЛ, інший — зараз за крок від Ла Ліги. Проте півзахисника Бражка в «Вулверхемптон» не продали, а нападник Ванат зараз перебуває в розташуванні «Жирони» й усі очікують переходу. Чи готові Бражко і Ванат грати в Європі?

— Безумовно, так! Обидва вони дуже хороші гравці з хорошими якостями. Все, що їм потрібно, — це адаптація і впевненість у собі, бо талант і якості у них вже є, але цього недостатньо. Адаптація до екосистеми має значення, як і впевненість у собі. 

— «Динамо» добре грає в УПЛ, але провалюється в європейських змаганнях. Чому так?

— Ну, це футбол. «Тоттенгем» виграв Лігу Європи, посівши 17-те місце в АПЛ. Все, що я можу сказати, це те, що ми (це Беніто про «Динамо», — прим. ред.), ймовірно, надто часто використовуємо деяких гравців, нам потрібно частіше ротувати склад, щоб деякі гравці могли відчувати себе впевненіше і показувати себе. У складі має бути конкуренція, щоб під час ротації гравці намагалися показати себе з найкращого боку, бо знають, що є інший конкурент.

— Що потрібно змінити?

— Зміни не завжди є рішенням. Я не тренер, а футболіст. Із моєї точки зору я вважаю, що нам [«Динамо»] потрібні бойовий дух, згуртованість, розуміння проблеми та спільне її вирішення. Сам по собі ти нічого не можеш зробити, але разом і спілкуючись ми можемо досягти багато чого. Також потрібно розуміти гравців і намагатися з ними розмовляти, але не давати їм марних надій, тримаючи їх без використання, це вбиває заздрість і гармонію в команді, тому що ти створюєш групи з команди, тому намагайся об’єднати їх усіх, тому що перед тим, як стати професійними футболістами, ми є людьми, і більшість речей є психологічними.

«З «Динамо» розійшлися в хороших стосунках»

— Як розходився з «Динамо»?

— Я поговорив з тренером, і він розповів мені про свої наміри, а я не можу чекати ще кілька місяців, не граючи. Мені скоро буде 27, і я мушу грати. Я розумію, що Шовковський має своє бачення. Я намагався зробити все, щоб бути корисним. Я поговорив з тренером після останнього матчу, але його рішення було остаточним, а я не можу залишатися кілька місяців у тій самій ситуації. Тому вирішив шукати можливість грати, бо ігровий час був для мене пріоритетом. Я поговорив з президентом, пояснив йому ситуацію і побажав удачі. Ми розійшлися в хороших стосунках.

— Чому обрав саме «Акрітас»? Розглядав інші пропозиції?

— Як я вже казав, для мене пріоритетом був ігровий час. Я розглянув усі можливості та пропозиції, але мені потрібно грати і грати в хорошій лізі. Я поспілкувався з директором і тренером, вони розповіли мені про свій проект, і він мене переконав. Кіпр — хороша країна для життя, футбол тут дуже шанований, команди грають чудово. Можна переконатися в цьому, подивившись на їхні клуби в Європі.

— Наостанок. Що б ти хотів побажати українцям у цей складний час?

— Я бажаю українцям всього найкращого, перемоги над усіма ворогами… Можливо, це не відбудеться сьогодні, завтра, цього місяця чи наступного року, але перемога і успіх неодмінно будуть. Після дощу настає хороша погода. Слава Україні!