Олег Дулуб прокоментував Тribuna.com виліт «Динамо» з Ліги чемпіонів від «Пафоса».
— Мої враження такі ж, як і в усіх — негативні. «Динамо» — це «Динамо». Якою б не була гра, київський клуб — це не «Пафос». Така гра слів, але, на жаль, виявилося, що «Динамо» грало на пафосі.
Не збираюся критикувати Шовковського, бо щоб критикувати, потрібно розуміти всю внутрішню кухню, а в мене такої інформації немає — просто, як тренер, я зробив для себе три висновки:
Перший — це необхідність стратегічного планування. Такі протистояння, що складаються з двох матчів, вимагають стратегічного планування не на одну, а на дві гри з різними сценаріями. Ми програли вдома 0:1, але ще до другого матчу казав знайомим, що нічого не втрачено, що дуже важливо якомога швидше забити першими. Натомість вийшло навпаки — дитяча помилка, без врахування часового інтервалу, коли можна ризикувати, а коли ні. І «Динамо» опинилось в ситуації, коли ризикувати не можна взагалі. Якби ж саме «Динамо» забило перший м’яч, це була б зовсім інша історія.
Другий — побудова гри. Як будувати гру такій команді як «Пафос», яка коштує майже в 5,5 раза дешевше за «Динамо»? Завдяки чому їй можна перемагати команди класу «Динамо», де гравці кращі та дорожчі? Завдяки організації та швидкості. Це те, що й показав «Пафос».
Вони закривали середину, змушували «Динамо» грати по периметру, відправляли м’яч на фланг, а там накривали. Якщо м’яч ішов у середину, відбувалися перехоплення і відразу разючі контратаки. «Динамо» виявилося просто не готовим до такої швидкісної гри.
Спіймав себе на думці: вболіваючи за «Динамо» з дитинства і бачивши команди Лобановського, наприклад, 1985 чи 1997 років, я побачив у «Пафосі» схожість з Києвом 1997 року: перехоплення, агресивний пресинг, і при цьому в середину м’яч не давали.
Третій — психологічний стан команди. Це видно навіть якщо ти не фахівець, а просто вболівальник. Я бачив одну команду, яка була заряджена на результат, бо гравці там були досвідченіші. Середній вік гравців «Пафоса» приблизно на три роки більший, ніж у «Динамо» (29 проти 26). Вони були націлені на результат.
Грати у футбол і вигравати — різні речі. «Пафос» був більш заряджений на результат, і тому команда виглядала як єдине ціле. «Динамо» програло і в цьому компоненті.
— Наскільки розумію, багатьох вболівальників роздратував не стільки сам факт вильоту, скільки те, що «Динамо» нічого не змогло протиставити кіпріотам по грі.
— Абсолютно згоден із вами. Мабуть, були стратегічні помилки в плануванні. Гра в єврокубках на цій стадії відрізняється тим, що у тебе є від чотирьох до шести таймів (якщо є додатковий час). Потрібно вибудовувати гру залежно від результату. Так, програли 0:1 у перших двох таймах, але у вас залишаються мінімум ще два. Завдання — забити й не пропустити. Найголовніше — не пропустити. Це стратегія.
А ще уболівальники тримають у голові те, що це «Динамо», і вони мають рацію. Це клуб із великими традиціями, клуб, у якому зібрані одні з найталановитіших українських футболістів на цей момент. Грати українською командою — це не кожен може собі дозволити.
— Яку роль відіграло те, що «Динамо» фактично не посилилося перед сезоном? Про це говорив й Шовковський учора після матчу. Як ви до цього ставитеся?
— Згоден. Коли команді бракує свіжої крові, виникають проблеми. Це потрібно для того, щоб гравці в обоймі усвідомили, що існує конкуренція, що вони не є незамінними. Як тільки гравець починає знижувати вимоги до себе, одразу ж виникають проблеми. Так було завжди на будь-якому етапі розвитку команди. Необхідно, щоб два-три гравці могли посилити склад і створити конкуренцію. Тут, на жаль, цього не сталося.
— Враховуючи ці обставини та контекст ігор з «Пафосом», які висновки треба зробити «Динамо», тренерському штабу та гравцям, щоб у наступному раунді за вихід до основного етапу Ліги Європи добитися хоча б цієї мети й мати осінь у єврокубках?
— Мені складно давати рекомендації Шовковському, він розбереться і без мене. Якби я щось змінював, то сказав би, що «Динамо» програло «Пафосу» — і це парадоксально — в якості динамівського футболу. Ми не говоримо про той футбол з пасами та білдапами. ДНК «Динамо» — це швидкість, пресинг, швидкі атаки, агресивність у кожному епізоді. Це те, що показали кіпріоти порівняно з «Динамо». Звісно, за тиждень не можна повернути цей стан. Це можливо тільки за допомогою шокових мікроциклів, після яких два-три тижні доведеться виходити з цього стану. Наслідки можуть бути важкими для самих гравців.
Футбол грають команди. Досвідчені гравці, як Ярмоленко, мають зібрати команду й пояснити, що такі ситуації трапляються в будь-якому колективі. Це, можливо, кризова ситуація. Але криза існує для того, щоб її долати, а не впадати в паніку. Якщо команда — дійсно команда, то вона її подолає.
Дуже сподіваюся, що «Динамо» це вдасться. У житті будь-якої команди бувають негативні та позитивні моменти. І на негативні потрібно реагувати так само, як і на позитивні — з конструктивним аналізом. Розумію, що боляче вилітати від команди рівня «Пафоса», але там хороша команда. Мені дуже сподобалося, як у них побудована гра, як вони билися.
Ми не враховуємо ще один момент, який може залишитися поза увагою. Хто власники «Пафоса»? Росіяни. Якщо вони грали проти команди рівня «Динамо», чи могло бути додаткове стимулювання? Думаю, так. Наприклад, пообіцявши відсоток від призових. Це теж потрібно враховувати. Коли ти готуєшся до цих матчів, ти маєш усе прораховувати.
— Наразі невідомо, з ким «Динамо» гратиме в наступному раунді кваліфікації Ліги Європи — чи це буде «Хамрун», чи «Маккабі» Тель-Авів. І все ж, чого очікуєте від «Динамо» у цих матчах?
— Досі вважаю, що за умови належної мотивації гравців «Динамо» могло пройти й «Пафос». Можливо, були неправильно розподілені обов’язки або завадили якісь обставини. Наприклад, не пропустити на останніх хвилинах у першій грі або забити на перших хвилинах у другій.
Але тут гру дуже складно прорахувати. На цьому рівні вже немає слабких команд. Потрібно готуватися та знову вибудовувати стратегію. Якщо стоїть завдання потрапити до групи Ліги Європи — а це основне завдання, — потрібно виграти чотири тайми, а може й шість.
Грати й вигравати — абсолютно різні речі. Класний гравець відрізняється від простого тим, що він у будь-якій ситуації грає на виграш. Навіть якщо матч програний, він буде битися за нічию, буде чіплятися, він знає, як це робити. А простий гравець просто грає у футбол. Це абсолютно різні речі на психологічному рівні, тому що вигравати — це ціле мистецтво, – сказав Дулуб.