Віцечемпіон УПЛ дебютував в єврокубках. Протистояння з грізним суперником.
Ліга Конференцій, 2-й кваліфікаційний раунд
Олександрія Україна – Партизан Бєлград, Сербія 0 : 2.
0 – 1. Костич – 14.
0 – 2. Угресіц – 56.
Олександрія повернулася у єврокубки, де не була майже п’ять років. Останнього разу для прямої путівки групу Ліги Європи вистачило третього місця. Зараз же кваліфікація Ліги конференцій після “срібла” УПЛ. Зрештою, “жовто-чорні” досі не виграли жодного матчу в континентальних турнірах.
Сьогоднішній суперник грізний лише на папері. Зараз Партизан переживає не найкращі часи, і навіть напіврозібрана Олександрія здатна успішно йому протистояти. Перші хвилини лише підтвердили цю думку. Якісного футболу не було, зв’язати більше ніж три передачі поспіль було складно обом суперникам, але в українців трішки кращими були вертикальні випади.
До десятої хвилини біля воріт Мілоша Круніча було вже три моменти, схожі на небезпечні. Усі виникли після високого пресингу. Спочатку Цара догнав м’яч біля лінії і перспективно прострілив на Амарала, який не зміг дістатися до м’яча. Слідом уже голкіпер, вибиваючи, влучив у спину того ж таки Амарала в межах свого штрафного. І, зрештою, Безерра намагався дотепно перекинути.
Далі Цара взяв ініціативу на себе. Теді технічно пройшов кількох опонентів, зблизився з воротарем і намагався його перекинути – це вийшло, але м’яч пройшов повз дальню стійку. Наступний випад Олександрії став фатальним. Амарал і Безерра організували чергову атаку, заробили кутовий… І після його розіграшу серби понеслися в контратаку. Костіча на лівому фланзі ніхто навіть не зустріч, тож Богдан мав удосталь часу й простору, щоб вразити ворота. 0:1.
Відразу ж Партизан міг збільшувати перевагу, якби не ефектний сейв Микити Шевченка. За мить щось подібне зробив і його візаві. Мишньов накинув на ногу Скорку, чий дивний удар міг стати результативним, але Круніч витягнув м’яч з-під поперечини. Це був останній спалах перед десятихвилинкою затишшя – ніби команди взяли час перевести подих.
На щастя, невдовзі знову з’явилася жвавість. Серби почали, Вукотіч ударом з лінії штрафного змусив Шевченка понервувати. У відповідь Олександрія створила більше і якісніше. Цара просто мусив зрівнювати рахунок після вривання за спини захисників. Однак, опинившись перед голкіпером, Теді пробив безхитрісно, якщо не сказати бездарно. А що за магію вигадали Безерра з Ковальцем! Аж шкода, що все завершилося лише черговим неточним ударом Амарала.
Другий тайм потрібно було починати голом. Випадковий рикошет дав змогу Шостаку пробивати приблизно з 11-ти метрової позначки. Денис для чогось взяв приклад з решти одноклубників і зарядив десь вище воріт. Подібне тринькання гольових нагод – сьогодні найбільший суперник Олександрії, а не якийсь Партизан…
Кумедно в цій ситуації, що таким мали б грішити недосвідчені суперники. А так тінейджери у складі сербів використовували свої нагоди, немов досвідчені дядьки. Огнен Угрішіч через десять хвилин після отого удару Шостака показав як треба. І це при тому, що він був далі від воріт і під тиском. Шевченко знову не врятував. 0:2.
На цьому гра Олександрії по-справжньому закінчилася. Уже не було тієї команди, яка до перерви створювала момент за момент і була відверто кращою за суперника. Матч скотився переважно до боротьби в центрі поля та брудненьких фолів. Хіба якась помилка захисників призводила до пожвавлення на трибунах, де були лише українські уболівальники. От вони заряджали від початку і до кінця. Лунали і патріотичні гасла, і чанти на підтримку Нестеренка, і вже класична “Червона рута”.
Лише під кінець Олександрія ніби прокинулася. Трішки підтиснула. Ще й Мишньов долучився до когорти гравців, які не зуміли влучити бодай у площину воріт Круніча. Ну і не можемо згадати дальню спробу Булеци – з таким же результатом, що і в решти одноклубників. У підсумку дуже прикра поразка, бо підопічні Кирила Нестеренка заслуговували більшого. Тепер завдання у матчі-відповіді буде надзвичайно складним.