Вінгер донецького “Шахтаря” Аліссон Сантана, який яскраво розпочав сезон у Лізі Європи, відверто розповів про свій шлях у футболі, адаптацію в Україні під час війни, роботу з новим тренером Ардою Тураном, а також про командні та особисті амбіції.
– Ми про тебе знаємо зовсім небагато, тому розкажи, як почалася твоя карʼєра, як ти робив свої перші кроки у футболі.
– Складно пригадати конкретний вік, коли я розпочав свій футбольний шлях. Це було дійсно дуже рано. Як і більшість бразильських хлопчиків, розпочав грати на місцевих полях, де ми змагалися один із одним. Десь до семи чи восьми років опинився у складі професіонального клубу, а після 13 років переїхав до Атлетіко Мінейро. Саме тоді я покинув свою родину, а вже в 19 здійснив трансфер у Шахтар.
– А як щодо твого дитинства? Яким воно було?
– У мене велика родина. Нас шестеро дітей в сімʼї, у мене є троє братів та дві сестри. Загалом там, де я виріс (Кашуейрінья, поблизу Порту-Алегрі) – повно людей, дітей. На вулицях завжди було весело, всі жартували, сміялися, включно з футбольними іграми. Саме там я почав зростати.
Мені дуже пощастило, якщо говорити про футбол. Мій батько познайомився з одним із колишніх футболістів, який також хотів відправити свого сина до футбольної академії. У нас сформувалася компанія, пʼятеро дітей, які вирушили до Атлетіко Мінейро на перегляд. З часом хтось покинув клуб, а я був тим, хто витримав до кінця. Керівництво команди було зацікавлене в моїх здібностях, їм сподобалося те, що я демонстрував. Таким чином я закріпився в Атлетіко, а потім мені пощастило дебютувати у 16 років під час ковіду.
– Ти переїхав до України у такому юному віці, 19 років. Тут триває війна. Не страшно?
– Ні, ніякого страху не було. Я усвідомлював, що це інша країна, інший континент, повністю відрізняються клімат, традиції, менталітет, звичаї, навіть їжа. Тому розумів, що потрібен буде час на адаптацію. Але також я знав, що в Шахтарі вже є багато бразильців, що, безумовно, полегшувало процес та звикання до нової ролі, місця.
Також спілкувався з Даріо Срною, щодо питань безпеки включно. Він наголосив, що команда більшість часу перебуватиме якнайдалі від лінії фронту, у Львові. Тож це дало мені впевненість, що я і моя родина будемо у безпеці. Зрештою, у Бразилії всі знають Шахтар, як великий клуб із багатою історією, місце, де дуже багатьом бразильцям клуб дозволив зробити крок у своїй подальшій карʼєрі. Я враховував усі фактори при ухваленні рішення, і позитивного було більше.
– Швидко адаптувався до Шахтаря? Бо перший свій гол ти забив Поліссю, але потім не потрапляв до стартового складу. Чи розмовляв про це з Маріно Пушічем? Чи пояснював він причини такого рішення?
– Ні, з цього приводу ми не спілкувалися. Не було ніяких пояснень. Я був дуже задоволений опинитися в Шахтарі, мати можливість так швидко адаптуватися до команди, стилю. Попередній тренер Маріно Пушіч справді дуже допоміг мені в адаптаційному процесі, підказував, приділяв увагу. Мабуть, це було просто тренерське рішення, або конкретне ігрове бачення тренера на ту мить.
Звичайно, я був засмучений, особливо враховуючи, що попередні ігри були вдалими. Втім, ніколи не сприймав це близько до серця, бо розумів, що в тренера є свої потреби, бачення, якого він дотримується. Все, що я мав робити – добре працювати на тренуваннях, прогресувати і використовувати майбутні шанси.
– Влітку Шахтар змінив тренера. Які перші враження від Арди Турана?
– Безумовно, за плечима Турана – велична карʼєра. Він грав на найвищому рівні за найкращі клуби планети. Його шлях заслуговує великої поваги і він – людина, яка має максимальний авторитет у роздягальні. За короткий період його перебування в клубі ми зуміли почерпнути від нього багато корисних знань.
У Турана є системне бачення команди, розуміння гри в силу його космічного досвіду, який він також намагається передати нам, інтегрує в нашу ігрову модель. У нас великі очікування. Сподіваємося на позитивний результат за підсумками сезону. Бадьорий початок у кваліфікації дарує нам надії, надихає на досягнення командних цілей. Арда Туран зі своїми знаннями дуже полегшує нашу адаптацію до його стилю.
– Ти можеш грати на обох флангах. Що вимагає від тебе Туран? Чи говорили ви про твою роль на полі?
– Я можу зіграти, так, на лівому фланзі, був досвід гри на вістрі атаки. Але все ж найбільш комфортно мені на полі праворуч. Що стосується взаємодії з Тураном, то він дуже багато підказує, особливо щодо його бачення системи. Він хоче, аби вінгери перебували ближче до воріт суперника. Цього мені частенько бракує, бо тренер знає, що я люблю опускатися нижче, отримувати мʼяч із глибини.
Його бачення трохи відрізняється, тому на тренуваннях він наголошує, щоб я опинявся біля воріт суперника. Це дуже логічне його рішення, бо бачу в цьому сенс. На це, щоправда, потрібен час і адаптація, хоча я націлений на прогрес і спробую цього сезону більше розкритися у своїй ролі та прогресувати на своїй позиції.
– В атаці у тренера є гарний підбір гравців, і ти не завжди можеш потрапляти до стартового складу. Як переживаєш такі моменти, бо зазвичай всі хочуть бути на полі?
– Ні, це абсолютно не лякає. Це спрацьовує, як додаткова мотивація для мене. У будь-яких командах ротація – звична справа. Звісно, кожному хочеться грати більше, щоматчу, але потрібно з повагою ставитися до конкуренції та своїх партнерів. Я переконаний, що своїми діями на полі можна зміцнити віру тренера, а важкою і наполегливою працею показати, що заслуговую на місце в основі.
– Що саме ти б хотів покращити у своїй грі? Які слабкі сторони наразі бачиш?
– Розумію, що я дуже молодий гравець. У такому віці завжди є над чим працювати. Як я казав, ми працюємо з Тураном над моїм гольовим чуттям, особливо коли я перебуваю у штрафному майданчику. Насправді мені важко зараз виділити щось крім того, що я вже казав. Усвідомлюю, що потрібно багато працювати, щоб покращитися у всіх напрямках.
– Щодо Ліги Європи. Шахтар у першому матчі здобув блискучу перемогу, це величезна заявка на прохід далі. Як ти оцінюєш суперника?
– Звичайно, дуже важлива перемога в контексті нашої мети – потрапляння до основної стадії змагання, морального стану команди, натхнення для гравців. Перед кожною грою тренер наголошує, що ми маємо поважати суперника.
Попри те, що не був знайомий з Ільвесом, розумів також, що не варто недооцінювати команду. Наша звитяга дуже приємна. Сподіваюся, ми в матчі-відповіді зможемо повторити результат, а ще краще – поліпшити його. Але наголошу, що ми це маємо робити з повагою. Ільвес до певного моменту грав дуже пристойно. Я задоволений, що вдалося здобути таку перемогу.
– Ти став головним героєм матчу проти Ільвеса – дубль, два асисти (навіть три за деякими статистичними порталами). Це заявка на те, що готовий поборотися за лідерство в команді?
– Можливо, в мене є якісь задатки, щоб приміряти на себе роль лідера. Утім, наша команда не обділена виконавцями найвищого рівня, які також можуть взяти на себе роль лідера та гру в окремих матчах. Якщо в мене щось не буде виходити, то Кевін може бути лідером на полі. Якщо в нього щось не вийде – то Судаков… І так можна продовжувати, допоки не закінчаться в команді гравці.
Звичайно, мені приємно усвідомлювати свою важливість для команди, свою невідʼємність. У колективі високий рівень конкуренції, тому серйозно ставлюся до боротьби за місце в основі. Але, перш за все, потрібно вразити своєю працею тренера.
А щодо мого бачення майбутнього, то хочу приносити користь команді. Звичайно, як гравець атаки, мати змогу забивати та асистувати. Але понад усе – наші цілі, цілі команди.
– Бразильці Шахтаря часто по-особливому святкують голи. Домовляєтеся завчасно, чи це чистий експромт на полі?
– Так, деякі епізоди плануємо заздалегідь. Найчастіше ідеї пропонує Кевін. Він мастак у вигадуванні чогось цікавого. Також це приходить і безпосередньо під час самого матчу. Ми всі знайомі, відчуваємо цей взаємозвʼязок. І дуже багато святкувань – це емоції загальної радості, яку ми всі розділяємо.
– Педрінью сказав в одному з інтерв’ю, що у вас є якась “хімія” на полі. З ким тобі також комфортно на полі?
– У мене взагалі з усіма близькі взаємини. Так, з Педрінью у нас дійсно тісний звʼязок, бо ми разом виступали в Атлетіко Мінейро, дуже добре знаємо один одного з того часу. Попри те, що ми конкурували у минулому за одну й ту ж позицію на полі, а тепер його посунули ближче до центру, на позицію “вісімки”, це ніяк не впливало на наші взаємини. Він ділився досвідом, давав поради.
З-поміж бразильців я також товаришую близько з Еліасом, але, в принципі, з усіма в команді намагаюся бути відкритим та дружнім.
– Ексфорвард Шахтаря Данило Сікан, який покинув клуб до твого переходу, нещодавно сказав, що було важко порозумітися з бразильцями. Яка загалом зараз атмосфера в команді?
– Не можу стверджувати, як було раніше. На мою думку, у нас чудове порозуміння як з українцями, так і з іншими легіонерами. Єдине, що нас здатне турбувати – питання мовного бар’єру, оскільки ми не можемо вільно спілкуватися. Трішки англійською, але це не те саме, якби могли говорити вільно на всі теми. Попри це, вважаю, що у нас гарна взаємодія як на тренуваннях, так і на полі. Ми допомагаємо один одному, бо маємо спільну мету – робити все для перемог Шахтаря.
– Ти багато говориш про великі цілі команди. А чи є якісь персональні бажання?
– Я краще буду говорити тільки про цілі Шахтаря. Не впевнений, що зможу розповісти про свої. Звичайно, хочеться провести сильний індивідуальний сезон. Якщо в мене буде можливість стати найкращим бомбардиром, я б хотів цього. Якщо найкращим асистентом, був би радий очолити список. Але все ж пріоритет – це командні цілі. Треба робити все для цього.
– В історії Шахтаря було багато бразильців. А чи знаєш, хто, як і ти, перейшов з Мінейро?
– Звичайно, мова про Бернарда. Я мав можливість поспілкуватися з ним із цього приводу. Як тільки Бернард дізнався про інтерес Шахтаря і про те, що перемовини в активній стадії, то звʼязався зі мною. Розповідав про те, як влаштовані справи в клубі, на що маю звертати увагу, чого очікувати. Він порекомендував Шахтар, як чудове місце для мого карʼєрного трампліна.
– Чи є в тебе приклади для наслідування серед гравців, які грають на твоїй позиції? За ким ти стежиш?
– Звісно, я захоплююся Мессі, бо він – один із найлегендарніших гравців. Мабуть, найкращий за всю історію футболу. Також Ламін Ямаль, Усман Дембеле, Букайо Сака, Савіо, який грає в Бразилії. Вони надихають мене своєю грою. Діють ефектно та ефективно. Але якби обирав когось одного, то це – Ламін Ямаль.