Директор зі стратегічного розвитку та комунікацій “Шахтаря” Юрій Свиридов розповів про плани щодо створення мережі академій клубу по всьому світу.

– Ви відкриваєте академії “Шахтаря” в Європі.

– І не тільки в Європі.

– Скільки зараз академій вже відкрито?

– Зараз 20, враховуючи ті, які у нас є в Україні. Але амбіції в нас агресивні.

– Яка мапа цих академій? Європа, Латинська Америка?

– В Латинській Америці ще немає, але я вважаю, що якщо воно з’явиться, то це буде Бразилія, це 100 відсотків. В Америці це Пенсильванія, і зараз обговорюється Нью-Джерсі, Нью-Йорк. В Європі – я вже сказав. Майже все на зараз.

Але хочемо розвивати на кожному контенті. Ми були нещодавно в Японії, і навіть з Японією ми ведемо перемовини.

– У вас є якийсь фінансовий партнер? Тобто як відбувається відкриття академії, умовно, в Нью-Йорку? Хто цю академію повинен контролювати, розвивати, як це відбувається?

– Є напрямок у комерційному департаменті – вони відповідають за розвиток цієї історії. У нас є фундація Shakhtar Social.

Це починалось ще до війни там, ми зробили близько 20 шкіл в Україні по принципу франчайзингу. Навіть у Маріуполі була школа, в Полтаві, в Києві були – в нас людина зі США купила три франшизи в Києві перед війною.

Коли почалася війна, було складно, але ми зрозуміли комерційну вигоду та зацікавленість нашу особисту. Тому цей напрямок перейшов до комерційного департаменту і вони зараз цим займаються.

– Правильно я розумію, що зараз це вже не франшиза?

– Франшиза.

– Тобто, умовно, по принципу франшизи я проживаю в Америці, виходжу на вас, ми ведемо перемовини, я вкладаю гроші та купую франшизу і під вашим брендом, відкриваю академію?

– Так.

– Чи є у “Шахтаря” домовленості з тим, хто купив франшизу, щодо “правила першої ночі” – тобто, якщо якийсь гравець там розвинувся, то він буде першим, хто може прийти до “Шахтаря”?

– Ми ще до цього не дійшли, але це одна із головних ідей. Бо якщо ми знайдемо там талановитих дітей, маленьких Ямалів, і зможемо перевести їх до нашої центральної академії, то в майбутньому можемо зробити набагато більше, ніж продаж франшизи.

– Ось ця історія з академіями – це про імідж чи про бізнес?

– Це про бізнес. З точки зору стратегії розвитку бренду і футбольного клубу небагато є таких амбіційних проектів. Є City Football Group – у них там близько 14-15 клубів, і це проєкт, це цікава історія, можна окремо про це розмовляти.

Я не знаю сьогодні прикладів, коли великі клуби розбудували мережу франшиз по всьому світу. Воно є, але не сказати, що це сотні шкіл. Є, наприклад, “Бенфіка”, яка в своєму напрямку дуже добре працює, там є різні формати.

Але чому, на мою думку, вони цим не займаються – бо з комерційної точки зору це не дуже привабливо для них, тому що вони отримують дуже великі прибутки від продажу ТБ-прав, від Matchday і так далі. І в цьому плані є можливість.

Ця криза створила можливості, які потрібно використати. Тобто поки великі не звертають на це увагу, є можливість розбудувати мережу по всьому світу – мережу №1 футбольних шкіл, академій, яка буде дуже позитивно і з комерційної, і з іміджевої точки зору впливати на бренд “Шахтаря”.

– Люди, які купують франшизу, якось інтегрують історію в тому, що, наприклад, приходить українець, який може не дуже гарно володіти, наприклад, у Японії японською, але це українець? Як вони між собою комунікують?

– Тренери теж українці.

– Ось це ключовий момент – що інвестором може бути японець, китаєць, американець, француз, а тренери – українці, яких ви виховуєте, правильно?

– Яких ми там знаходимо. Тому що ми ж не можемо вивезти.

– А є розуміння якогось загального спільного алгоритму тренувань? Тому що це як в академії.

– За це відповідають люди. Є система тренувань, яку ми надаємо і за яку відповідаємо. Є зв’язок з академією, вони як супервайзери наглядають за процесом там.

– Тобто це, за великим рахунком, ситуація, коли я купую франшизу, розумію, що купую франшизу відомого клубу, розумію, що в цього клубу є своя філософія тренувального процесу, і я знаю, що я один з тренерів по всьому світу, які в якийсь період часу раз по раз збираються, і я розповідаю про те, які в мене успіхи?

– Думаю, що ми до цього прийдемо, бо це тільки початок. У переважній більшості країн, які я згадав, вони працюють декілька місяців.

Але увага дуже велика з боку клубу, і ми про це вже говоримо – що потрібно їх збирати десь раз на півроку, проводити тренінги, обмінюватися інформацією. Це буде ком’юніті тренерів, які працюють на цьому проєкті, – сказав Свиридов в ефірі каналу “АкТИвні”.