Легенда Динамо Олег Лужний пригадав період роботи головним тренером “біло-синіх” у 2010 році.

“Динамо мало традицію. Перед грою президент клубу Ігор Суркіс дзвонив поспілкуватися про стартовий склад. Так було й напередодні матчу з Карпатами. Ігор Суркіс хотів скоригувати позицію центрального оборонця. Я бачив у старті Хачеріді та Алмейду, які прекрасно взаємодіяли, й до того ж перебували в кращих, порівняно з конкурентами, кондиціях. Але Ігор Михайлович висунув свою версію: “А може, Михалик і Хачеріді?”

“Ігорю Михайловичу, я щодня працюю із цими хлопцями й знаю, про що кажу”, – відповів я. У підсумку саме Алмейда забив вирішальний гол після кутового й ми перемогли. Вже по завершенню гри Суркіс зреагував: “Добре ти вгадав з Алмейдою!”

“Ігорю Михайловичу, я не вгадую, а треную команду. Живу з нею, відчуваю футболістів, знаю хто й коли зіграє краще. Мої рішення ґрунтуються на тренувальному процесі”.

Найімовірніше, Суркісам не дуже подобалося, що я не завжди погоджувався з ними – частенько дискутував і сперечався. Брати Суркіси давно керували клубом, працювали поруч із Лобановським, а тому вважали, що у футболі для них немає секретів. Насправді вони й гадки не мали, як має функціонувати футбольний механізм, як правильно керувати клубом, як віддавати повноваження професіоналам й питати про результат замість того, щоб лізти в справи, в яких вони не компетентні.

Ніколи не зрозумію, як людина, яка не бачить повної картини тренувального процесу, може думати, що знає, кого варто ставити до стартового складу. Так, поруч з командою був менеджер, який одягав білий піджак і доносив до президента певну інформацію щодо подій, які відбуваються у команді. Маю на увазі грузина Резо Чохонелідзе, генерального директора клубу. Проте його коментарі не відтворювали об’єктивної дійсності, а були тільки його трактуванням”, – написав Лужний в автобіографічній книзі.