Український нападник гданської “Лехії” та гравець молодіжної збірної України Богдан В’юнник відверто розповів TVP Sport про свій прогрес у польському клубі під керівництвом нового тренера.

Поділився емоціями від підтримки українських вболівальників у Гданську, розкрив секрети успіху молодіжної збірної та зізнався у своїй давній мрії.

– Сезон Екстракласи добігає кінця. Ви задоволені своєю грою?

– Друга половина сезону для мене втричі краща. Кілька днів тому я навіть переглядав нарізки з перших сімнадцяти матчів. Тепер я розумію, чому насправді нічого в них не показав – просто не грав на своїй позиції і не допомагав команді тактично настільки, наскільки міг би.

– Ваша краща гра у весняній частині сезону – це заслуга тренера?

– Вважаю, що Джон Карвер – найкращий тренер, з яким я працював за всю свою кар’єру! Він мені дуже допоміг – часто повторював, що мені потрібно робити краще. Він добре розуміє мою гру, а також мої помилки. Це досвідчений тренер, який вміє вказати на помилки і критикувати так, щоб мотивувати. Завдяки йому я останнім часом забивав голи та віддавав гольові передачі, і я йому за це вдячний.

– Тобто можна стверджувати, що вам працюється з ним краще, ніж з тренером Шимоном Грабовським?

– У мене є таке правило, що я ніколи не критикую людей, з якими працював. Можу лише сказати, що під керівництвом тренера Карвера я почуваюся краще.

– Чого ви навчилися в “Лехії”? Маю на увазі спортивні речі, але не тільки.

– Вкотре в житті я зрозумів, що ніколи не можна здаватися – якщо ти наполегливо тренуєшся і віддаєшся повністю, твій найкращий час зрештою настане.

– Ви терпляча людина?

– Так, і я вважаю, що всьому свій час.

– Як ви підходите до останніх матчів у сезоні? Ви вже відчуваєте, що зберегли місце в лізі?

– За дев’ять турів до кінця сезону Карвер якось на зібранні показав нам графік з суперниками. Він сказав нам, що це не просто дев’ять турів, а дев’ять матчів за кубок. З того часу ми ставимося до кожного нашого матчу як до останнього, як до фіналу. І так само підійдемо до матчів з “Короною”, “Погонню” та ГКС (Катовіце).

– Що допомагає вам підтримувати цю мотивацію?

– Всі працюємо на максимум – футболісти, тренери, фізіотерапевти, вболівальники… Кожен з нас розуміє, що “Лехії” не може не бути в Екстракласі. Наше збереження місця в лізі – це щось важливе для міста. Ми також відчуваємо підтримку від уболівальників – щодня отримую від них повідомлення, вони коментують мої пости, підходять до мене на вулиці – це дуже приємно. Завдяки їм я відчуваю любов до клубу, але й велику відповідальність.

– Я також чув, що на матчі “Лехії” приходить все більше вболівальників з України.

– Це правда, на кожному матчі я бачу прапори та шарфи або мої фотографії з часів до мого переїзду до Польщі. Це дуже приємно.

– Окрім “Лехії”, ви виступаєте за молодіжну збірну України U21, яка незабаром візьме участь у чемпіонаті Європи. Останнім часом ви показали кілька хороших результатів – виграли в Англії, зіграли внічию з Італією та Португалією. У чому найбільша сила вашої команди?

– У нас зіграна команда, але це також результат досвіду – близько десяти футболістів грали й на попередньому Євро U21, і я один з них. Ми вже тоді грали проти футболістів, які коштують по сто мільйонів євро. Прикладом є Сандро Тоналі, який після вильоту з чемпіонату підписав великий контракт з “Ньюкаслом”, а ми були попереду Італії в групі. У нас також є тренер, який вміє добре розставити нас на полі. Думаю, ми здатні чогось досягти на цьому турнірі. Ми їдемо туди, щоб перемогти.

– Група з Нідерландами, Данією та Фінляндією не здається складною, враховуючи ваші можливості.

– На папері здається, що Нідерланди будуть першими, Україна – другою, а Данія та Фінляндія посядуть наступні місця. Але я не здивуюся, якщо данці та фіни виявляться складнішими суперниками, ніж нідерландці. Тому важлива буде наша відповідальність з першого матчу.

– Вашим тренером є іспанець Унаї Мельгоса. На що він робить найбільший акцент і як ви спілкуєтеся?

– Мені дуже подобається з ним працювати, видно його досвід у європейському футболі. У мене з ним також немає жодних проблем у спілкуванні – я знаю англійську, розумію також трохи іспанською. Можливо, не всі розуміють, що він нам говорить, але у нас є перекладач, який нам допомагає.

– Останнім часом ви грали з Польщею. Ви програли 2:3, але забили два голи. Як ви підсумуєте цей матч?

– Перед матчем мої колеги жартували, що якщо я заб’ю, то можу не повертатися до Польщі. Після першого тайму мені здавалося, що ми спокійно виграємо, у нас була явна перевага. Але в другому таймі були непорозуміння в обороні. Найважливіше, однак, що ніхто не отримав травми і всі будуть готові до Євро.

– У вас є омріяний футбольний напрямок?

– Я завжди хотів грати в Серії А, а моїм улюбленим клубом є “Мілан”.

– Андрій Шевченко мав на це вплив?

– Він – національний герой усієї України. Моя перша футбольна футболка була з прізвищем Шевченка. Навіть перший матч, який я дивився, був грою “Мілана”. Я сам був близький до виступу на “Сан-Сіро” – коли я був футболістом “Шахтаря” і ми грали з “Інтером” у Лізі чемпіонів. Це було для мене неймовірне переживання, хоча я провів увесь матч на лавці запасних.

– Ви мали нагоду познайомитися зі своїм кумиром?

– Ще ні. Я бачив його два-три рази в житті. Під час Євро U21 він заходив до нас у роздягальню. Але поки що в мене не було нагоди перекинутися з ним кількома словами.

– На каналі “365 днів про футбол” ви сказали, що з дитинства вірите у свій футбольний успіх. Що ви вважаєте своїм найбільшим досягненням на даний момент і коли ви відчуєте себе реалізованим футболістом?

– Моїм найбільшим успіхом на даний момент був виступ проти “Реала” в Лізі чемпіонів. Щоправда, я зіграв там півтори хвилини, але до сьогодні пам’ятаю той момент. Так само, як і матч з “Арсеналом” на “Емірейтс”. У мене є кілька таких спогадів, але це вже минуле. Знаєте, у мене були й гірші часи – я втратив багато часу, але сьогодні не хочу до цього повертатися.

– Яка ваша найближча мета?

– Спочатку я хочу зберегти “Лехію” в Екстракласі, а потім – зі спокійною головою – поїхати на чемпіонат Європи і зіграти там якнайкраще. А потім побачимо, що буде далі.

– Ваш контракт із “Лехією” діє до 2028 року, але я чув, що ви викликаєте інтерес інших клубів.

– З’явилося кілька пропозицій – з Польщі та з топєвропейської ліги. Але поки що я про це не думаю – спочатку хочу зосередитися на тих трьох матчах, які нам залишилися до кінця сезону. А потім ми, можливо, розглядатимемо цю тему.

– Окрім Польщі, ви також грали в Україні, Швейцарії та Австрії. Усі ліги на порівнянному рівні. Що вирізняє Екстракласу?

– На мій погляд, найсильнішою за якістю була Україна. Польща на другому місці, але за атмосферою – я можу поставити її на перше. Але якщо дивитися зі спортивної точки зору – Україна, Польща, Швейцарія та Австрія.

– Чому Австрія в кінці?

– Тамтешній футбол дуже силовий, багато боротьби. А я не люблю такої гри. Я вже краще програю 4:5 і покажу вболівальникам красу футболу, ніж цілий матч сидітиму в обороні.