– Ти раніше сказав, що перехід в “Рух” – це була велика помилка. Я читав, що клуб мав заборгованості перед тобою, також у тебе був конфлікт з тодішнім гендиректором клубу Ігорем Дедишиним. Можеш детально розповісти про ту ситуацію?

– Зі мною врешті-решт розрахувалися, я подавав апеляцію в УАФ. В “Рух” я приходив під тодішнього головного тренера – Юрія Бакалова. Через пандемію коронавірусу відновлення другої частини сезону чемпіонату перенесли на літо, а тоді вже сам Бакалов пішов з клубу за станом здоров’я.

Потім команду очолив Іван Федик, з яким у мене не дуже склалися відносини. Він почав використовувати іншого форварда, але це нормально, у кожного фахівця своє бачення, власний пріоритет щодо гравців.

Мені все стало зрозуміло, коли Федик не зміг назвати мені причину, чому я навіть не потрапляю до складу. Я був не найслабкішим футболістом, аби не отримати навіть шансу. Зі сторони наша розмова виглядала так, ніби це я головний тренер. Я побачив, що цим запитанням поставив його в глухий кут. Я так і не почув відповіді від нього, після чого сказав: “До побачення”, розвернувся та пішов.

– Що було далі?

– Зранку подзвонили і сказали, що відсьогодні я тренуюся з командою U-19. Рух хотів розірвати зі мною контракт, але я грав за них на правах оренди з ДАК (Дунайська Стреда). Навіть якби я сам хотів цього, то потрібна була згода від мого клубу. Я сказав Руху: якщо ви отримаєте згоду, то ми можемо розмовляти щодо цього. Але я знав, що ДАК не погодиться, бо в такому разі саме вони мали б платити мені зарплату.

Через три-чотири дні була розмова з Дедишиним, який сказав мені: “Подзвони своєму клубові й скажи, що ти хочеш розірвати орендну угоду”. Я відповів: “А чому я маю це робити? Це ваша робота, я нікуди не дзвонитиму. Я готовий це зробити лише якщо переді мною закриють заборгованість за два місяці й заплатять ще два місяці зарплати”. Тоді я міг би розірвати контракт і тренуватися з ДАК, бо знав, що в такому разі вони можуть погодитися, бо не платитимуть мені зарплату.

– Що на твою пропозицію сказали в “Русі”?

– Мені відповіли, що можуть заплатити за півмісяця. І це з врахуванням того, що переді мною вже була заборгованість у два місяці:) Сказали, що це максимум того, що вони можуть мені запропонувати. Я відповів: “Ну, тоді вибачайте, будемо тренуватися з U-19, набиратимемо форму”. Це дуже розізлило Дедишина, тому я тренувався на два тижні довше, ніж перша команда. “Рух” давав мені індивідуального тренера і я займався з ним, коли перша команда була вже у відпустці. Але я можу сказати лише дякую, характером я зміцнів, та й підготовка…

– Тобто ця ситуація в “Русі” зробила тебе ментально сильнішим?

– Вони просто зекономили мені гроші на тренері, за якого б я мав сам платити, аби займатися і підтримувати форму у відпустці.