На стадіоні «Минай» вчора пройшло друге тренування за участю потенційних новачків команди. Після закінчення роботи Володимир Шаран поспілкувався із клубною прес-службою.
– Володимире Богдановичу, приємно поринути в робочий процес?
– Так, безумовно. Місяць тому я вже приїжджав до Ужгорода. І тоді також було приємно повернутися. Хоча тоді було лише шість гравців першої команди та представники U-19. Ми проводили тренування. Також було приємно попрацювати, бо вже було важкувато психологічно. А зараз взагалі справжня робота розпочалася – маю на увазі перегляд потенційних новачків. І так ми вже входимо у тренувальний процес на найбільших обертах.
– Поширене питання, але все ж таки. На вашу думку, чи доречно проводити чемпіонат України під час війни?
– Вважаю, що футбол – спорт номер один. Це найулюбленіший вид спорту мільйонів людей у всьому світі. І, звичайно, він необхідний нам, незважаючи на нелегкий період, який переживає Україна. Футбол дуже потрібний людям. Насамперед, у психологічному плані. У тому числі й нашим військовим, які перебувають на передовій та захищають нашу батьківщину.
Це також робота для гравців, тренерів, менеджмент клубу. Тому ми вдячні президентові ФК «Минай» Валерію Пересоляку за те, що він дав добро розпочати підготовку. Офіційної інформації про старт ще немає. Все швидко змінюється, але ми сподіваємося на краще і те, що до запланованої попередньої дати старту 20 серпня ситуація зміниться лише на краще.
– У психологічному плані війна залишить відбиток на гравцях?
– Безперечно. Навіть зараз, дивлячись на гравців, відчувається, що вони згаяли багато часу. Чудово розуміли, що перший період війни їм було не до футболу. Але повернути кондиції можна. І психологічний стан також. Розмовлятимемо з гравцями. Але все одно футбол дарує позитивні емоції. Кожен має займатися своєю професійною роботою. Ми вже розпочали це.
– Які враження від перших тренувань?
– Пропустивши чимало часу, а це 120 днів без основних тренувань не так просто. Це видно. Хлопцям дуже важко навіть після вчорашнього легкого тренування. Ще й така спека.