Сергій Ребров не став використовувати схему 5-3-2, адже Сваток приїхав до збірної тільки позавчора, а Таловєров покинув збір через пошкодження. Захворів і Бондар, тож схема 4-3-3 виявилась безальтернативною. Втім, у ній залишалося багато запитань щодо конкретних позицій.

Вихід Коноплі на правому фланзі не здивував, як і поява Калюжного – багато хто бажав побачити дебют Ярмолюка, однак зіграність для збірної має вище значення, ніж потенціал. Особливо при прямому протистоянні з Де Брюйне. Яремчук же внаслідок грипу Довбика логічно опинився на вістрі атаки, а от конфігурація в середній лінії здивувала.

По-перше, Серігй Ребров довірився Шапаренку попри проблеми Миколи з кондиціями. По-друге, Циганков вийшов на правому фланзі, а не ліворуч – протилежний же край атаки несподівано закрив Судаков. Його позицію “вісімки” віддали Зінченку. Також варто відзначити вихід Луніна.

Руді Гарсія, своєю чергою, не став випускати вінгера Люкебакіо, опорника Раскіна та центрбека Фаса – їхні місця зайняли Де Кетеларе, Де Вінтер і Мехеле відповідно. Спочатку бельгійці грали у трійку центрбеків, але по ходу першого тайму Дебаст перемістився в опорну зону, сформувавши 4-2-3-1.

Збірна України приємно вразила в 15 хвилин і доволі впевнено захищалась в наступні півгодини. Збірна Бельгії до перерва створила мізерну кількість гостроти – пригадується тільки класний простріл Де Брюйне (Лунін вибив його у шпагаті) та закидання на хід Лукаку. Ром хитнув Матвієнка в штрафному, але Лунін своєчасно підстрахував Миколу.

Ось і вся гострота з гри. Україна в атакувальному плані виглядала значно перспективніше. Вже на 6-й хвилині наша збірна могла відкривати рахунок. Конопля прийняв переведення від Луніна й п’яткою у дотик продовжив на хід Циганкову, а Віктор на чужій третині віддав пас Зінченку – Олександр же увійшов до карного майданчика та скинув м’яч Яремчуку. Роман прибрав зі шляху захисника й пробив метрів з 15-ти, однак Куртуа врятував!

За три хвилини до цього з дистанції пробивав Циганков, а епізод почався із заблокованої передачі Де Брюйне. Кевіна накрив Калюжний, який провів видатну варту по бельгійцю – а Зінченко підхопив м’яч та протягнув його правим флангом. Сашко тяжів саме до цього краю, створивши ще одну хорошу атаку наприкінці тайму. Хавбек Арсенала обігрався у стіночку з Циганковим, після чого Віктор видав непоганий простріл (його вибили).

У перші 15 хвилин “синьо-жовті” дивували сміливим пресингом на чужій третині, виконавши декілька високих повернень м’яча – це нетипова історія для збірної Сергія Реброва. Особливо в цій роботі тішив Яремчук, який ловив бельгійських захисників на поганих обробках м’яча чи на непідготованих пасах.

Втім, після такого активного старту команда відійшла у компактний середній блок 4-1-4-1, взагалі не залишаючи простору між лініями. При цьому збірна декілька разів виходила у небезпечні контратаки через шикарні паси Судакова на хід. Втім, чим далі тривав матч, тим більше колектив зосереджувався на позиційній обороні.

Остаточно про активність в атаці довелося забути на 25-й хвилині, коли пошкодження зазнав Конопля – Троссар невдало впав йому на ногу. Це була величезна втрата, адже саме на Юхимі великою мірою тримались переходи зі стадії білд-апу до фази розвитку атаки. Фулбека Шахтаря довелося замінити Сичем.

Олексій не так вже й погано зіграв. Атака зі стіночкою Зінченка з Циганковим почалася саме з ривка карпатівця у простір на правому фланзі. Діагональ була дуже корисною, адже інших варіантів для просування м’яч не було – Сич сам створив канал для своїх партнерів. Тим не менш, різниця з Коноплею відчувалась.

От тільки Бельгія від таких змін багато не отримала. Підопічні Руді Гарсії банально катали м’яч, не маючи шляхів для розвитку атаки. “Дияволи” намагались або закидувати на Лукаку, або віддавати в ноги Троссару, сподіваючись на його фінти. На жаль, цей підхід спрацював.

На 36-й хвилині Циганков вдарив Троссара по ногах на власній третині поля. Арбітр призначив штрафний, Де Брюйне виконав подачу на лінію воротарського, а Лукаку замкнув – 0:1. Проти Ромелу мав би грати Яремчук, хоча склалось враження, ніби з ним не грав ніхто.

Другий тайм розпочався без замін. Збірна Бельгії забила гол у явно нічийній грі, не демонструючи нічого цікавого. Взнаки давався факт першого матчу з новим тренером – нових ідей нема, як і складу для реалізації старих. Відповідно, “дияволи” продовжували тримати м’яч, підтискати без нього й намагались реалізувати клас зірок.

Номер міг і пройти. На 52-й хвилині Де Брюйне стріляв з дальньої дистанції під поперечку, а на 55-й він же пробивав з лінії штрафного у дальній кут. В обох випадках Україну виручив Лунін – тренерський штаб явно не пожалкував про рішення випустити більш спокійного голкіпера без статистичних провисань, як у Трубіна зараз.

От тільки нічого цікавішого Бельгія не продемонструвала. Взагалі. Ніхто й ніколи не згадає, чим займались підопічні Руді Гарсії до 60-ї хвилини. Тільки Сичу та Ярмолюку цей відрізок запам’ятається – у нас травмувався другий та останній правий фулбек. Сич ушкодив коліно при блокуванні пострілу КДБ, а замість нього позицію вийшов прикривати Зінченко.

Як наслідок, відкрилась позиція “вісімки”, яку на 58-й хвилині зайняв дебютант Ярмолюк. Разом з ним гру освіжили Гуцуляк і Ванат, які замінили Шапаренка та Яремчука. Саме цей хід Сергія Реброва і переломив хід зустрічі, а передвісником даної події став штрафний удар у виконанні Зінченка – Олександр на 60-й хвилині поцілив у штангу.

Україна різко почала підвищувати оберти. Бельгійці почали припускатись помилок під динамічним пресингом, як на початку першого тайму. “Синьо-жовті” почали захоплювати територію на чужій половині, виконуючи сміливі перепасовки – на 66-й хвилині команда зрівняла рахунок! Де Вінтер помилився під тиском Гуцуляка, дозволивши Олексію вискочити віч-на-віч, а той довго не думав. Удар в ближній кут, гол, 1:1!

І тут “дияволів” хитнуло. Якщо до 66-ї хвилини за кількістю ударів було 4:3 на користь збірної України, то в наступні 30 “синьо-жовті” вели 5:0. Показовою була і статистика дотиків у штрафному – 5:13 до перерви й 20:1 під завершення основного часу другого тайму. Україна почала грати з Бельгією як справжня топ-команда, не відчуваючи спротиву.

Це важко пояснити цифрами чи словами. Це треба було бачити. Як гравці знаходили простір, який вигравали підбирання та нічийні м’ячі, як комбінували. Можливо, це були найкращі 25 хвилин збірної України під керівництвом Сергія Реброва.

Що найбільш важливо, передумови для такого футболу не зникали протягом усього поєдинку. Бракувало тільки гострих моментів – до 72-ї хвилини пригадується тільки невдалий постріл Гуцуляка з лівого краю карного майданчика метрів з восьми (Циганков скидував йому м’яч). На щастя, вже на 73-й хвилині Україна таки відсвяткувала друге взяття воріт.

Судаков швидко запустив проникну передачу на правий край штрафного, Циганков звідти прострілив вздовж лінії воротарського, а Ванат замкнув! У цьому епізоді були підозри щодо офсайду, але VAR довів легальність гола. 2:1!

Бельгія була шокована, але це був ще не кінець вечірки. На 79-й хвилині почалася справжня облога воріт Бельгії після кутового. В її завершенні Зінченко відкрився на правому куті штрафного, прийняв пас від Судакова й запустив діагональ на дальню стійку – її замкнув Забарний. 3:1!

Бельгія спробувала влаштувати штурм в ендшпілі зустрічі, однак нічого небезпечного не створила. Фінальний свисток зафіксував перемогу збірної України. Можна сказати, що переможні голи динамівців дозволили помститись за поразку “динамівської” збірної СРСР на ЧС-1986!