Півзахисник “Шахтаря “Тарас Степаненко відповів на запитання журналістів після поєдинку з “Боруссією”.

“У мене зараз на серці спокій. Вже не один тиждень я пережив багато емоцій. Зрозуміло, що мені не так просто йти з рідної команди, вона завжди в серці. Я завжди буду її любити і буду вболівати за неї. Але приходить час, коли треба щось змінювати. Я вдячний клубу, президенту, керівництву, менеджменту, що пішли назустріч і відпустили мене.

Коли тобі 35, ти не можеш сказати, що в тебе буде багато варіантів. Туреччина не дивиться на паспорт. Вони дивилися на мої дані, як я виглядаю, розмовляли з моїми тренерами з фізичної підготовки і тренерами, які в мене були раніше, в тому числі з Мірчою Луческу. Мені запропонували пограти і я із задоволенням погодився”.

“Дякую коучу, випустив мене, дав останній матч зіграти. Шана велика, це дійсно було важливо. В роздягальні я сказав, що для мене була честь працювати з ними. Коли тобі 16-18 років, ти йдеш до університету, або їдеш в іншу країну – йдеш з родини і починаєш нове життя. У мене таке ж відчуття, це я і сказав. Для мене це було 14,5 щасливих років. Я не прощаюсь, просто кажу до побачення. Життя довше, ніж спортивна кар’єра, тому я ще буду приїжджати до “Шахтаря”.

Я практично півроку не так грав, як раніше. Наразі Коля Матвієнко капітан команди. Я забрав капітанську пов’язку на пам’ять, мені ще футболку подарували – я її в рамку поставлю. Для мене це велике значення має. Життя пройде, а такі речі завжди на пам’ять залишаються”.

“Я пройшов з “Шахтарем” все. Був, коли все було добре і коли все було погано. “Шахтар” мені завжди допомагав. Президент стримав кожне слово, коли я перший раз з ним зустрівся. Завжди хотів бути людиною, яка на добро відповідає добром. Старався вчитися, зростати. В “Шахтарі” зріс не тільки, як футболіст, але і як людина. Старався бути прикладом для молодих і в поразках, і в перемогах, і коли граєш, і коли не граєш.

Завжди з повагою до клубу, контракту, до всіх людей, які працюють у клубі. Головне, коли я піду, щоб люди казали про мене хороше, що я заслужив повагу і після себе залишив добру пам’ять і відчуття. Треба вміти розвиватися, йти в ногу з часом і змінюватися. Якби я цього не робив, я б не зміг виступати на високому рівні 14,5 років з різними тренерами, вимогами і намагався робити все правильно”, – заявив Степаненко.

Тарас вийшов на поле у матчі проти “Боруссії” на 89-й хвилині. Це був його останній поєдинок за “Шахтар”.