Захисник Максим Мельничук в інтерв’ю “УФ” розповів про з’ясовування відносин з Інгульцем, а також стосунки з Василем Кобіним та Олександром Поворознюком.

– Максиме, яка ситуація у вас та інших хлопців на сьогодні?

– Спочатку ми відправили документи в клуб, що два місяці не отримуємо зарплату. Потім відправили документ, що, якщо гроші не будуть виплачені до 8 січня, то ми розірвемо контракти в односторонньому порядку.

Ніякої відповіді від клубу не було. Пройшло три місяці, протягом яких ми не отримували зарплату. Ми працюємо із юристкою з УАФ. Вона сказала, що ми вже в односторонньому порядку розірвали контракти.

– Тобто, борги тягнуться з листопада?

– Так. Після гри з Динамо саме в день зарплати до нас прийшов помічник тренера та сказав, що ми тренуватимемося з U-19. Свої гроші ми вже не отримали. Я не знаю, можливо, чекали цього моменту. Чомусь саме у день зарплати усе це відбулося. Не на наступний день, не через два, а саме тоді. Василь Кобін красиво зробив.

– З того часу ви взагалі щось отримували?

– З того чого часу платили “мінімалку” – 6400 гривень.

– А юридично ви зможете довести, що ваша зарплата насправді вища?

– Так. Ми отримали усі виписки з банку, яка в нас була зарплатня. Будемо подавати в Плату з вирішення спорів ці документи.

– Ну, в контракті у вас не стоїть зарплата 6400 грн?

– Ні. В нас є ще додатки, але вони в президента.

– Ви можете на них посилатися?

– Так. Ми зараз посилаємося на те, яка сума нам приходила кожен місяць протягом року.

– А чи не зможе клуб виправдатися тим, що останні три місяці ви не брали участі у тренувальному процесі першої команди та її матчах?

– Ні. Та ну як? Нас же взагалі прибрали з команди без будь-якої причини. Чому вони не повинні були платити гроші? Нам нічого не сказали, нічого не пояснили. За що нас взагалі прибрали? Тому…

– Тобто ви також посилаєтеся на необґрунтоване відсторонення від першої команди?

– Ну, звичайно. Ну, а як? Посеред сезону просто беруть прибирають з команди без пояснення причини. Сказали, що це рішення клубу. Яке рішення клубу? З чого воно взагалі взяте? Ми нічого не порушували. Не буянили, ніякий порядок не порушували. Я та Саша Козак навіть не брали участі у тій грі з Динамо. Приїхали, після матчу, а нам кажуть: “Ви тепер в U-19”.

– Ви вже маєте якісь нові варіанти продовження кар’єри?

– Я думаю, багато клубів не хочуть зв’язуватися з Інгульцем, адже ще триває розгляд справи. Поки чекаємо на варіанти.

– Усі проблеми почалися з того матчу проти Динамо?

– Та ні. Розпочалося усе, коли змінили тренерський штаб. Це одразу було зрозуміло, що щось не так. Ви ж знаєте, як працює Кобін. В кожній команді прибирає пару людей, які найдовше в ній перебувають. Так і з нами вийшло.

З самого початку було видно, що він шукає до чого докопатися. Чому прибрали Серьожу Панасенка, Ярика Богунова? Так потрохи-потрохи, а потім одразу вирішив одразу п’ятьох відсторонити.

– У вас є цьому якесь пояснення?

– Чесно, я взагалі поняття не маю. Конфлікту ніякого не було. Ми взагалі намагалися…

Ну, от Козак з ним кожен день спілкувався та розповідав, які тут правила, що в цьому клубі потрібно робити, як розмовляти з президентом. Кожен день вони спілкувалися і так вийшло, що Козака також прибрали (посміхається, – прим. Д.В.). Ну, з чого раптом?

А пояснили це тим, що ми заважали тренувальному процесу. Мабуть, Кобіну потрібні люди, які будуть просто мовчати та тренуватися. Не знаю.

– Ви сприймали Кобіна як тренера?

– Прийшов новий тренерський штаб. Він сказав, що нічого змінювати не буде та залишає усе, як у Владислава Лупашка, що йому подобається цей футбол. Але так вийшло, що одразу почалися зміни. Ми погодилися з цим футболом та непогано провели перші матчі, поки взагалі усе кардинально не змінилося.

Спочатку ми також намагалися грати у футбол та виходити через пас. Потім щось йому не сподобалося, й він сказав: “Ну, все, більше розігрувати не будемо. Б’ємо м’яч вперед”. Ми робили те, що казали, та не були незгодними. Іноді могли сказати, що нас не влаштовує. Якщо видно варіант для передачі, то навіщо бити м’яч?

– Кобін настоював на своєму?

– Виходить, що так.

– Яка атмосфера була в команді?

– Була якась напруга. Ні розмов, нічого. Інтуїтивно відчувалося, що щось йому в нас не подобається.

– Перед матчем з Динамо ситуація дійшла до піка?

– Так. Там вже все. В колективі незрозуміло що відбувалося. Ми ні одного матчу не виграли. Результат поганий. Вже усе воно накопичилося. Мабуть, Васильович вирішив, що потрібно якихось кардинальних заходів вживати.

– Як ви дізналися про відсторонення?

– Їхали на збір, а мені ще дорогою потягом Юра Козиренко написав, що до нього зайшов помічник тренера й сказав, що ми тренуватимемося з U-19. Нас навіть на базі не було перед цим. Я почав питати, що та як? Відповіли, що таке рішення клубу. Думаю, що це чисто рішення Кобіна.

– З Кобіним намагалися спілкуватися?

– Так, ми хотіли поспілкуватися. Підходили багато разів, щоб дізнатися. Жодного разу не вийшло. Завжди якісь відмазки знаходилися. Він нам сказав: “Це моє рішення. Я його прийняв. Нічим вам допомогти не можу. Розмовляйте з президентом та домовляйтеся про трансфер, чи щоб вас просто відпустили”.

Хоча він сам сказав, що нас не відпустять. Міг сам президенту спокійно сказати, що ми йому не потрібні, і з нами треба розірвати контракти. Навіщо було виставляти на трансфер?

– З власником клубу Олександром Поворознюком пробували комунікувати?

– Так. Ми телефонували, коли нас перевели до U-19. Намагалися щось вирішити. Ми ж нічого не зробили. За що з нами так? Пропонували просто розірвати контракти. Він навіть не захотів з нами розмовляти та сказав йти до тренера й просити повернути в команду. Ну, це так звучить дивно. Чому ми повинні йти та просити тренера, якщо нас прибрали просто ні за що?

– Поворознюк в інтерв’ю казав, що ви знизили до себе вимоги.

– Ну, що значить знизили? Зрозуміло, він так буде казати, бо немає результату. Йому потрібно було на щось посилатися.

Чому тоді був такий хороший колектив та результат за Лупашка? Тому що була професійна команда. Відбувалася постійна комунікація з тренером. Він підходив та питав, що в нас та як, які ми маємо побажання, що, можливо, покращити. А тут вийшло так, що прийшов Кобін й Інгулець перетворився на аматорську команду. Колективу немає, умов немає, нічого немає абсолютно.

– Тобто з Поворознюком також відносини особливо не склалися?

– Ну, виходить, що так. До нього завжди нормально ставилися. В минулому сезоні, коли ми виграли Першу лігу, усе було відмінно.

Не знаю, чому в нього так змінилася думка, коли прийшов Кобін. Хоча ми в команді по два-три роки. Той-таки Козак взагалі сім років. Чому він повірив Кобіну, що ми такі погані? Не знаю, що він там йому розповідав. Чому він нам не повірив? Хоча ми довше в команді. Усі хлопці, які залишилися, також розуміють, що щось не так відбувається. Могли б підтвердити, що нас прибрали без причини.

– Можливо, в ситуації, яка склалася, ви також в чомусь неправі?

– Хм… Не знаю. Усе було добре. Можливо, думали, що так продовжиться й після приходу нового тренерського штабу, й ми гратимемо в той самий футбол. Вірогідно, мали завищені очікування.

Не можу сказати, що ми поводилися неправильно. Поганого нічого не зробили, тренувалися нормально. Так, траплялися моменти, коли нам щось не подобалося. Але такого, що в нас не було мотивації, ми не хочемо, чи заважаємо процесу, не було.

Ми усі вже вільні агенти та чекаємо на пропозиції від клубів.