30-річний Олександр Андрієвський та 27-річний Володимир Шепелєв офіційно залишили “Динамо”.
Гравці, яким свого часу роздавали щедрі аванси, так і не зуміли закріпитись в основному складі столичного клубу та стати частиною кістяка біло-синіх. Андрієвський уже працевлаштувався у житомирському “Поліссі”.
Що і чому не вийшло у гравців в “Динамо” і які подальші перспективи, Footboom запитав у відомого футбольного тренера та експерта Олега Федорчука.
“У Андрієвського не вийшло в “Динамо” тому, що середній рівень команди виявився вищим, ніж мислення та майстерність самого гравця. Це перше. Друге – його позиція у команді є однією з ключових, яка утворює гру. І взагалі, я вважаю, що за своїм рівнем Андрієвський – гравець четвертої-п’ятої команди.
Такі гравці в “Динамо” були, той самий Рибалко, наприклад. Це футболісти зі школи, які мають певний рівень майстерності, але їхній ігровий інтелект не відповідає загальним завданням клубу. Плюс кожен футболіст повинен, окрім загального рівня, мати щось відмінне, якусь свою родзинку. Взяти того ж таки Бражка, його позицію. Він дуже агресивний в атаці, може вирішити результат матчу, забити важливий гол. Або, якщо гравець не результативний, він має бути, як, наприклад, баскетболіст Денніс Родман, який колись виступав за “Чикаго Буллз”. У нього в клубі була друга зарплата, а він нічого не закидав, лише підбирав. Або, якщо вже говорити про футбол, про “Динамо”, то ми пам’ятаємо, як нині покійний Андрій Гусін, який і забити міг, і відібрати, вигравав єдиноборства, за що його, власне, цінували. Андрієвський – це типовий футболіст, який без слабких, але й без сильних сторін.
Ви запитаєте, чому його підписало “Полісся”, яке за підсумками осені в турнірній таблиці далеко не в хвості? За рівнем вливання, піару ця команда, можливо, навіть перша, ми всі бачили, який шум за допомогою одного відомого журналіста зробив навколо виходу Андрієвського з “Динамо” та переходу в стан житомирян. А як вони розібралися зі своїм найкращим легіонером, якого півроку тому вважали найсильнішим гравцем у країні. А у результаті паспорт забрали. Але за рівнем гри це п’ята-шоста команда, не більше. Та й взагалі дуже багато питань до “Полісся” щодо їхньої нестабільної внутрішньої самооцінки. Як вони з тренерами розлучалися, із гравцями. Добре, що є кошти, але ми всі знаємо, що такі проекти зазвичай довго не живуть.
Що стосується подальших перспектив Андрієвського, то він приноситиме користь на певному етапі, але має обмежувач. Це як у тому автомобілі, у якого на спідометрі 120 км/год, і яким би ти водієм не був, більше не вичавиш. Як би такий футболіст не був мотивований, він не може довго гнати на межі, однак рано чи пізно він виходить на свій звичний рівень, який визначається його талантом, школою, здібностями. Якщо він пішов безкоштовно, це дуже добре для будь-якого клубу калібру “Олександрії”, “Кривбасу”, того ж “Полісся”, як ми вже бачимо.
Щодо Шепелєва, то вони з Андрієвським навіть чимось один одного дублюють – хороші фізичні якості, техніка, але при цьому дуже неефективний в атаці. Як і Андрієвський, Шепелєв гравець хорошого рівня, але без яскравих моментів, щоб за них можна було зачепитися. Взяти того ж таки Буяльського – є проблеми у відборі, але при цьому він досить результативний. Або, знову ж таки. Бражко – є питання техніки, але при цьому хороший удар, гра у відборі.
Шепелєв у “Динамо” відверто пересидів, клуб його перетримав. Як і Андрієвського. Думаю, що з ними потрібно було розлучатися ще два сезони тому, маючи нагоду виручити за них гроші. Можливо, у тих самих чемпіонатах Туреччини чи Бельгії вони себе проявили б. Але тут уже питання до менеджменту клубу, адже це вже не перший випадок. Згадаймо тих самих Гармаша, Гусєва, багато інших, хто довго грав і так нікуди вчасно не пішов. Має бути в системі клубу людина, яка приймає рішення на користь клубу, і жалості тут бути не повинно. Адже футбольний клуб – це приватний бізнес-проект, де на чільному місці має стояти прибуток. А то складається враження, що деякі клуби більше думають про футбол, ніж про прибуток. В результаті і в грошах втрачають, і у футболістів кар’єра складається не найкращим чином. А має, на мою думку, бути 50 на 50, якесь раціональне зерно.
Простий приклад – “Жирона”. Вони могли з тим складом, що був, пошуміти в Лізі чемпіонів, залишивши Довбика ще двох лідерів. Але видавивши з команди все, залишитися без прибутку, в ямі”, – резюмує Олег Вікторович.