Болонья розписала нічию з Ромою (2:2) в рамках 20-го туру Серії А 2024/25.
До звітного матчу команди готувалися з різним настроєм. Рома у попередньому турі впевнено здолала Лаціо в рамках дербі, а от Болонья сенсаційно програла Вероні. Слід також пригадати минулий сезон, коли ще команда Тьягу Мотти двічі обіграла “вовків”, що й визначило долю путівки до Ліги чемпіонів, яка дісталася “россоблу”.
Влітку ж було навпаки. Болонья більше втрачала лідерів, а Рома купувала нових зірок. Нам, звісно, цікавий Артем Довбик, але слід також пригадати Алексі Салемакерса. Бельгієць торік виступав на Ренато Далл’Ара, а тепер радує римську публіку. З його поверненням у столичної команди справи пішли вгору.
Болонья любить інтенсивний футбол із високим пресингом. Тож з перших хвилин Рома опинилася закритою навколо свого штрафного. Втім, гості з цього витискали небагато. До статистики пішов лише удар (скоріше навіть пас) в руки Свілару. Без небезпеки, та й у початковій стадії тієї атаки був офсайд.
М’яч більше тримався у гостей. Щоправда, до 20 хвилини вони жодного разу не дійшли до чужого штрафного майданчика. Навіть проникнення на чужу третину майже не було. За таких умов можна було знову використовувати Артема Довбика, як стовпа. Це спрацювало в дербі, це римляни намагалися робити й сьогодні.
Вочевидь, Вінченцо Італьяно добре проаналізував гру свого суперника з Лаціо. Його підопічні грали з українцем значно уважніше. Плюс стерегли зони навколо нього. Тож коли в Роми таки проходили паси на Довбика, і йому вдавалося прийняти м’яч, продовження атаки не було. Приміром, як на 11 хвилині, коли Артем скинув на Дибалу, а того моментально запресингували. Пізніше у схожій ситуації Пауло відразу ж збили.
Минуло пів години, коли в штрафному Болоньї нарешті виникла небезпека. Паредес закидав, сподіваючись на удачу. Довбик зумів зупинити, до чого виявився не готовим Лукумі. Якби на допомогу не примчав інший захисник, українець міг пробивати майже з лінії воротарського. Далі кутовий, після кого класно бив Паредес. Скорупський потягнув, а Дибалі не дали зіграти на добиванні.
Через кілька хвилин Довбик створив аргентинцю ще кращий момент, однак Пауло з гострого кута бив правою (він шульга), і м’яч полетів значно вище над поперечиною. Перед тим ще Салемакерс просив пенальті. Арбітри не повірили, що це зіткнення заслуговує покарання.
Завершення тайму все було за господарями. Зокрема, за Домінгесом, який обіграв Салемакерса у штрафного й бив із дуже гострого кута, хоч і близько до воріт. Свілар впорався.
На другий тайм команди вийшли з дуже помітним бажанням не контролювати м’яч, а ловити суперника на помилках. Проблема полягала в тому, що цього хотіли обидва колективи. Тож якийсь час на полі можна було спостерігати хаотичні спроби стрімко атакувати.
Це тривало хвилин десять. А далі пішла стрімка гра на зустрічних курсах, що важливо – з голами. Почав Салемакерс, з чиїм ударом після зміщення з флангу в центр не впорався Скорупський. Хоча мав би… Алексі, до речі, не святкував. Підняв руки, ніби перепрошуючи публіку на Далл’Ара.
Болонья не забарилася з відповіддю. Рома стала жертвою вимог Раньєрі, який вимагає від команди грати однаково за будь-якого рахунку. “Вовки” не стали діяти обачніше, маючи перевагу, й нарвалися на контратаку 2-в-4. Даллінга зрівняв рахунок. А через три хвилини “россоблу” заробили пенальті. Чи то Коне грав рукою, чи то Пеллегріні валив Хольма – арбітр навіть без VAR вказав на 11 метрів. Фергюсон з поозначки пробив упевнено. 2:1.
Уявіть, що ці три голи помістилися у проміжок, тривалістю 10 хвилин. Ромі потрібно було ризикувати ще більше. Вінченцо Італьяно це розумів і оперативно випустив на поле Орсоліні. Капітан Болоньї ще не набрав найкращу форму після травми, але у грі на вільному просторі рівних йому немає. Майже відразу італієць міг забити. У фірмовому стилі розхитав опонента й пробив… прямо в руки Свілару. Праймовий Орсоліні так не робить.
Далі ще був момент в Одгора, після чого гра трішки заспокоїлася. Певно, з подачі Болоньї, яка почала діяти обережніше. Про відмову від атак не йдеться. Швидше, про очікування помилок і стрімких випадів на половину поля суперника, який мусив великим силами йти уперед.
Під кінець Клаудіо Раньєрі почав масово робити заміни (Довбика залишив на полі). Одна з них могла спрацювати, якби був трохи хитрішим перед воротами Скорупського. Вже у компенсований час виникла сварка між гравцями Роми й арбітром. Рефері не поставив пенальті за гру рукою Лукумі. Дарма сперечалися римляни, лише отримавши жовті картки. Далі втрутився VAR, і Артем Довбик отримав шанс пробити з 11-ти метрів. Зробив це впевнено, забивши свій десятий ювілейний м’яч у футболці “вовків”. Нічия.