Головний тренер Роми Клаудіо Раньєрі дав велике інтерв’ю, в якому підсумував 2024 рік, оцінив перспективи клубу і персонально Артема Довбика.
“Баланс за 2024 рік позитивний, порятунок Кальярі був чудовим. Там є люди, які прагнуть залишитися в Серії А. Потім я думав, що поставив крапку і буду подорожувати з родиною. Але тут з’явилася Рома. Коли ви очолюєте команду, завжди настає певне затишшя, моральний дух гравців не на висоті. Я намагався вселити в них ентузіазм і посмішку, нікому не потрібні тирани… Поступово ми стаємо міцнішими: у нас все виходить, але поки що не так добре, як мені хотілося б. Рухаємося завжди в гору.
В Англії кажуть: Рим не був побудований за одну ніч. Ніхто не має чарівної палички. Мене просили розставити все на свої місця, навіть виступити в ролі радника. Мене вже запрошували до Челсі, але я відмовився. В Англії я не маю таких зв’язків, як тут, щоб усе зробити правильно. Рим – це моє життя, тепер у мене більше досвіду, я готовий до всього. А ще в мене є мрія дитинства – потрапити на Курва Суд. І мені подобається подвійна роль – тренера та менеджера.
Як тренер я також розглядаю гравців для тих, хто прийде після мене. Все й одразу не можна зробити, потрібно створювати чемпіонів. Я переконаний, що наші молоді гравці хороші. Чи стануть вони чемпіонами, може сказати лише ворожка, але вони мають якості, щоб стати важливими гравцями.
Пізіллі хороший, але є ще Бальданці та Суле, які, я впевнений, скоро розквітнуть. Молодих людей треба підтримувати, допомагати їм. Натомість вони опинилися у відкритому морі, на самоті. І тут ми також маємо вдосконалюватися. Ось чому я зосередився на досвідчених людях, таких як Хуммельс, Паредес, Пеллегріні, Крістанте та Манчіні, – саме вони повинні вести за собою. Подумайте про Хуммельса. Він підтримував себе лише шляхом високого професіоналізму, він викладався на 100 відсотків, навіть якщо попередній тренер цього не бачив. Якщо молоді люди поряд розумні, вони цінують це та навчаються.
Контракти Пізіллі та Свілара? Як тренер і член ради, я запропонував їм дійти згоди, щоб це питання було закрите якнайшвидше. Хлопцям корисно бути спокійними та знати, що клуб розраховує на них.
Відродження Хуммельса, Дибали й Паредеса? Це три чемпіони світу. У футболі немає формули перемог, переможцями стають гравці. Було логічно розпочати все спочатку саме з них.
Питання Пеллегріні турбує мене чи не найбільше. Лоренцо – чудовий хлопець та зразковий професіонал. Але він нетиповий римлянин, він не вихлюпує емоції назовні, у цьому ми з ним схожі. Однак, він залишається одним із найкращих італійських півзахисників. Тепер він має повернути свою усмішку, але для цього йому потрібна допомога вболівальників. Натомість здається, що його засудили, що великий палець направлений у його бік. Чи впорається він? Я не знаю, але сподіваюся, що так…
Загалом мені не потрібні люди, які незадоволені. Пауло Дибала – чемпіон: якщо хоче залишитися, він має залишитися. Контракт? Не мені, а президентові вирішувати, продовжувати його чи розірвати. Я маю провести технічну оцінку та зрозуміти, чи зможе він стати повноцінним гравцем для нового тренера. І такий Дибала справді потрібен.
Чи поставив собі мету? Піднятися якомога вище. Ми припустилися помилок з Наполі і в другому таймі в Комо. В іншому я задоволений. Навіть із Аталантою ми провели гарну гру, а потім заміни зробили різницю. Вони працюють уже дев’ять років, я – місяць.
Побачити модель Аталанти у Римі важко, очікування інші. У перші п’ять років президент бергамців Перкассі постійно говорив: “Ми маємо врятуватися від вильоту”, промиваючи мізки вболівальникам. Спочатку навіть Гасперіні переживав, а згодом команда піднялася. Чи зможе Рома зробити щось подібне? Ні. Рома має зробити те, про що просив президент: повернутися до числа учасників Ліги чемпіонів, а потім спробувати поборотися за Скудетто. У Ромі можна говорити про порятунок: цього року ви погано стартували, але наступного року вам доведеться боротися за Європу.
Стосунки з Фрідкіним дуже ясні та зрозумілі, як і завжди з моїми президентами: я максимально борюся за довірену мені ідею, а якщо вона змінюється, я божеволію. Якщо це стається, я йду, почуваючись зрадженим. Натомість у нас прекрасні стосунки, ми часто розмовляємо. І вони самі цікавляться, хочуть знати.
Ні, я не розмовляв з власниками про Даніеле Де Россі, вони сказали мені, що попрощалися на дуже добрих умовах. З іншого боку, це правда, що я сказав Фрідкіну про Дибалу: “Якщо він здоровий, він повинен грати, я не приймаю втручання”. І його не було.
Де Довбику треба зростати? У настирливості та рішучості. Артем – дуже чутливий хлопчик. Він звик грати по-іншому, але зараз ми починаємо розуміти одне одного. Може, він і не забиває так багато голів, але створює моменти. Даймо йому спокій, з голами прийде і впевненість.
Зимовий ринок відкрився, що нам потрібно? Ми маємо все добре оцінити. Це дуже складний ринок, ми маємо ідеї, але не всі відпускають гравців. Я був би щасливий, якби ми мали 2-3 підписання.
Аллегрі та Гасперіні після мене? Я нічого не скажу, але кілька імен уже пролунало. Телефонний дзвінок Анчелотті? Це місцева легенда, щоправда, я ще нікому не телефонував…
Якщо Фрідкіни довірять мені команду ще на рік? Не знаю, я керуюся своїм чуттям та серцем. Потрібно буде подивитися. Зараз у мене всередині є місія – досягти успіху в Ромі та відкрити свої горизонти. Я не думаю про наступний рік, але навіть не думав про цей, коли залишав Кальярі. Я зупинявся, бо почувався виснаженим. Всередині мене завжди горів вогонь, але я хотів побачити світ.
Дербі – це матч, який сам готує вас до нього. Тренер має бути балансиром, це гра, яку багато хто відчуває, ми повинні зберігати спокій. Це буде складне випробування, Лаціо переживає чудовий момент: його футболісти добре грають, вони багато створюють, вони там, де заслуговують бути. Він уміє діяти компактно, створюючи проблеми всім.
Я виграв чотири дербі з чотирьох? Ця вода вже потекла, я завжди дивлюсь у завтрашній день. А зараз ми відстаємо на 15 очок, такою є реальність.
Повернення Тотті? Я маю зрозуміти, що Франческо може і хоче зробити, настане день, коли я спитаю його. У Мілані був Мальдіні, але тепер є Ібра, і я не думаю, що вони зможуть співіснувати. Є ще Дель П’єро, який може робити все, що завгодно. Ми чекаємо, коли Франческо зрозуміє, що хоче робити.
Чи виграв за свою кар’єру стільки, як міг би? Я думаю, що людина отримує те, що заслуговує. Це правда, що я тренував Рому, Ювентус, Челсі, Валенсію та Атлетіко Мадрид. Але у який момент я приходив? Я ніколи не мав команди для перемоги, мені завжди доводилося будувати. Я дуже задоволений тим, що мені вдалось зробити.
Чи колись був близьким до збірної Італії? Так, був такий момент. Альбертіні сказав мені: “Ти був єдиним, хто сказав ні”. І знаєте чому? Тому що у центрі завжди була Рома, а це щось особливе для мене.
Чи зможете ви виграти Кубок Італії? Ми намагатимемося, ми не здамося. Я завжди був бойовим гравцем, завжди викладався на повну. Якщо ти борешся до кінця, то навіть негаразди можна подолати. Я не вірю в удачу чи невдачу, я вірю у важку роботу.
Чи буду щасливим наприкінці сезону? Якщо всі поставлені цілі будуть виконані”, – резюмував Раньєрі в інтерв’ю La Gazzetta dello Sport.