Колишній головний тренер “ЛНЗ” Олег Дулуб розповів про період роботи у черкаському клубі, згадавши результати команди та особисті стосунки з керівництвом.
– Давайте підсумуємо виступ “ЛНЗ” під вашим керівництвом. Назвіть найкращий та найгірший матч?
– Ключові результати нашої роботи демонструють статистичні показники. Нам вдалося підняти “ЛНЗ” на вісім позицій у порівнянні з тим місцем, на якому прийняли команду. Ліпший показник був лише у Максимова з “Дніпром-1”: +9.
Кращого матчу не було, тому що восени та навесні ми стояли лише на першому рівні моделі гри – це побудова оборони та вертикальна гра. За дев’ять місяців ми мали три різні команди терміном по три місяці кожна. Друга модель передбачала б контроль м’яча, контр-пресинг у верхній частині поля і вихід на інший режим за загальнокомандною швидкістю. Але її ми через обмеженість у часі не реалізували.
Зі знаком плюс я б відзначив матч з “Дніпром-1” (1:1), “Динамо” (1:1) і другий тайм з “Колосом” (3:1). Якщо говорити про динаміку результатів та якість гри, то вони покращувалися. Повторюся, це з урахуванням того, що восени та навесні у нас були зовсім різні за іменами та якістю гравців команди. Найбільше очок ми завойовували саме наприкінці цих періодів часу.
Щодо провальних матчів, то це гра з “Минаєм” (1:2). Але на це була низка причин. Ми приїхали з тримісячних зборів за день до гри, плюс поле було у жахливому стані, ноги гравців в’язнули у ґрунті. На такому газоні неможливо було проводити швидкі атаки та вибудовувати позиційну гру. Як мені здалося по стану гравців, ми “виграли матч ще до гри”.
На третій зустрічі з керівництвом у листопаді мене запитали про перспективи команди. Я відповів, що якщо пощастить, то ми можемо розпочати боротьбу за єврокубки. На мій погляд, якби ми обіграли тоді “Минай”, то могли б зайняти не сьоме місце, а трохи вище. Але це лише мої припущення.
– Топ-3 гравців “ЛНЗ” у ваш період?
– Поділю на осінній та весняний період, де головним завданням для тренерського штабу через ліміт часу була “побудова роздягальні”. На осінньому відрізку це насамперед Рибалка, Селін, Ковальов та Пеньков. Навесні – О.Тарасенко, незважаючи на те, що мало грав, Шестаков, Бойко та Тілль. Олів’є грав сполучну роль між українцями і легіонерами. Людина знає п’ять мов! З Бессалою він говорив французькою, з косоварами – англійською, з українцями – українською. Але, якщо говорити загалом, складно когось виділити. Ми були сильні передусім Командою.
– Які стосунки були у вас із керівництвом “ЛНЗ”?
– Дуже вдячний Дмитру Вікторовичу та Віктору Дмитровичу Кравченкам, Андрію В’ячеславовичу та В’ячеславу Андрійовичу Полтавцям – вони мене завжди підтримували. На першій нараді Дмитро Вікторович сказав: “Потрібно допомогти тренеру розібратися в ситуації”. Потрібно віддати належне, вони робили все, що від них залежало. Зарплати та преміальні у “ЛНЗ” завжди виплачувались стабільно та своєчасно.
Найбільше спілкувався із президентом клубу – Андрієм В’ячеславовичем Полтавцем, бо він майже завжди був в офісі. Також на місці постійно були спортивний директор Євген Володимирович Тарасенко та технічний директор Андрій Геннадійович Колесник. З власниками клубу у мене було чотири зустрічі – три восени та одна навесні.
Завжди просив, щоб після матчу мені телефонували, говорив Віктору Дмитровичу: “Набирайте, обговоримо гру, все поясню”. Але мені так і не дзвонили, хоча у “Чорноморці” та “Карпатах” я завжди спілкувався із власниками клубів після гри. До того ж ініціатива завжди надходила від них.
Четверту зустріч тренерського штабу з керівництвом ініціював технічний директор Андрій Геннадійович Колісник, який сказав, що ми маємо безлад у роздягальні. Говорив, що неправильно тренуємо.
Я відповів: “Безладу в роздягальні не бачу. Так, є тертя з досвідченими гравцями, не всім подобається сидіти на лаві запасних. Але наше завдання – вичавити максимальну користь із наявних ресурсів та виконати завдання, поставлене керівництвом”.
Приклад Дениса Олійника (3 забиті м’ячі при виході на заміну, шість набраних очок у матчах проти Полісся та Зорі) говорить про те, що все було зроблено правильно. Будь-який конфлікт, що виникає у роздягальні, можна звернути на користь команді, мотивуючи при цьому гравців.
Більше того, ми передбачали, що навесні може бути невелика турбулентність, поки футболісти “притруться” один до одного, про що ще восени попереджав керівництво.
Що стосується нашого тренувального процесу, то мірилом всього є результат та прогрес гравців. І міркувати про те, правильно все робиться чи ні може лише компетентний у цій справі фахівець.
– Які стосунки у вас були з Колісником?
– Ділові. Кожен працівник клубу має посадову інструкцію, хто за що відповідає. На той момент він – технічний директор, який відповідав за будівництво клубної бази, а я – головний тренер, який відповідав за кінцевий результат. І я зовсім не втручався у його роботу.
– Конфлікти з Колісником були?
– З мого боку ні. Але відверті розмови були, особливо, якщо мене щось не влаштовувало. Наприклад, якість полів на тренувальних зборах, і про це прямо говорив Коліснику.