Війна застала криворізький клуб на зборі в Туреччині. Вторгнення росії стало для всіх шоком. Керівництво Кривбасу не покинуло гравців напризволяще, майже всіх працевлаштували в інших клубах або знайшли їм команди для тренувань.

Чемпіонат в Україні був визнаний незавершеним. Кривбас посів другу сходинку у Першій лізі, завоювавши підвищення в класі.

— Артеме, по-перше, вітаємо Кривбас із виходом до УПЛ.

— Поки немає офіційного рішення УПЛ, ще рано вітати. 27 травня відбудеться зустріч клубів з УПЛ, ПФЛ та УАФ, після якої ми вже будемо знати, хто отримає путівки до Прем’єр-ліги. Два перших місця Першої ліги за регламентом напряму виходять до УПЛ, а 3-4 місця повинні грати перехідні матчі. Оболонь та Альянс також запрошені на цю зустріч.

— Як ви поставилися до рішення визнати чемпіонат 2021/22 незавершеним? Це був оптимальний варіант, чи були ще інші?

— Ми виходимо з того, що зараз відбувається в нашій країні, тому ми всі підтримали дане рішення.

— Кривбас готовий грати в УПЛ?

— Звичайно, готовий. Зараз ми всі повинні робити все навіть через «не можу». Звісно, це складно, як і у всіх команд, у нас є труднощі, але ми будемо битись за Україну на всіх фронтах. Я вважаю, що збереження футболу також є невеличким внеском в нашу перемогу.

— Як ви вважаєте, який найоптимальніший варіант проведення чемпіонату України?

— Я вважаю найоптимальнішим варіантом, щоб путін скоріше здох, закінчилась війна і ми грали в Україні. Кращого варіанту я не бачу, і думаю, за нього проголосували би всі.

Зараз ведеться активна робота щодо старту нового сезону. Андрій Васильович Павелко їздить всією Україною та особисто спілкується з клубами УПЛ, Першої та Другої ліги. Думаю, 27 травня ми вже побачимо певну картину.

Мене турбує не тільки чоловічий футбол, а й жіночий. У нас сформувалась дуже крута команда. В перший рік існування ми зайняли третє місце, але чемпіонат також був визнаний незавершеним. Незрозуміла ситуація, хто буде грати в жіночій Лізі чемпіонів від України. Є багато нюансів, треба сідати за стіл та обговорювати всі моменти, але я впевнений, що все буде добре.

— Восени буде практично нереально стартувати в Україні. Як вам ідея проведення чемпіонату за кордоном?

— Кривбас підтримує ідею проведення чемпіонату будь-де. Найголовніше зараз — це стартувати. Ми спілкувалися з цього приводу з нашим президентом (Костянтин Караманіц) та президентом УАФ (Андрій Павелко), тому підтримаємо будь-яке колективне рішення.

— Для Кривбасу не буде проблемою з фінансової точки зору зіграти за кордоном?

— Ми обговорювали різні шляхи вирішення цього питання, про які зараз я не можу сказати. Але вони є! Всі будуть іти назустріч один одному. Зараз не той час, щоб витрачати гроші направо та наліво. Заощаджені гроші, які ми не витрачаємо на футбол, йдуть на потреби української армії та Кривого Рогу.

Зараз футболістам і тренерському штабу зарплата не платиться. Ми віддаємо великі кошти Кривому Рогу: закупляються автомобілі, йде підтримка переселенців. Але я вірю, що ситуація стане кращою і ми зможемо більше грошей спрямовувати на футбол.

Треба вести діалог з гравцями, тому що всі ми розуміємо — умови, які були до війни, не зможуть залишатися на такому високому рівні після. Це буде стосуватись всіх клубів УПЛ.

Ми домовились з футболістами, що частину зарплатні вони будуть віддавати на допомогу ЗСУ

— Як футболісти та тренерський штаб Кривбасу поставились до того, що контракти призупинились?

— Ми нікого не залишили з футболістів один на один з проблемою, всім шукали можливість грати за кордоном, щоб вони отримували там зарплатню та підтримували форму. Також ми зі всіма домовились, що частину зарплатні вони будуть віддавати на допомогу ЗСУ. Окрім цього, хлопці самостійно допомагають нашій армії, проводять благочинні аукціони, збирають кошти. Вони всі адекватно поставились до цього.

— Але все одно всіх не вдалось працевлаштувати.

— Таких одиниці. Не всі знайшли собі клуби, але майже всі тренуються з якимись командами. Цими питаннями більше займався наш генеральний директор Володимир Баєнко.

Я точно знаю, що Дмитро Семенов повернувся в Дніпро та написав заяву на вступ до батальйону «Дніпро-1». Поки що його не взяли, але він у черзі.

— Якщо чемпіонат стартує, у вас буде можливість повернути футболістів з оренд?

— Звичайно, так. Була домовленість, якщо почнеться чемпіонат, то вони повернуться в Кривбас. Сподіваюсь, проблем з цим не буде. Але якщо Барселоні не вдасться підписати Левандовськи і вони захочуть купити Хобленка, то, може, й відпустимо (сміється, — прим. А.П.).

— Яка буде стояти ціль перед Кривбасом у новому сезоні?

— Казати про щось зараз — це смішити Бога. Ми не можемо знати, що буде далі. Перша мета — це піднятися в УПЛ, щоб стартував чемпіонат та ми грали у футбол.

— Боргів по зарплаті у клубі не має?

— Боргів у нас немає. Лютий і березень ми закрили повністю. Зараз виплачуємо частково зарплатню працівникам клубу, які залишились у Кривому Розі. Ми розуміємо, що потрібно зберігати інфраструктуру. Відкрию таємницю, у нас на базі зараз займається футболіст з іншого клубу УПЛ, але назвати його прізвище я не можу.

— Що з гравцями вашої Академії та U-19?

— Мене дуже тішить, що ми змогли вивести всіх дітей та юнаків за кордон. У цьому нам дуже допоміг керівник нашої Академії Хорхе Лопес, якого ми в грудні підписали з Валенсії. Він дуже активно включився у проблеми України. На початку війни Хорхе перебував у Кривому Розі і пішов здавати кров нашим воїнам. Потім він виїхав до Іспанії і ми почали туди вивозити гравців Академії. Наші діти тренуються тепер у різних тамтешніх клубах, серед яких і Валенсія.

— Чим займається зараз головний тренер Кривбасу Олександр Бабич?

— Наскільки я знаю, він залишився за кордоном. Хорхе його перетягував в Академію, можливо, зараз він займається в Іспанії нашими дітьми. Я з ним спілкувався минулого тижня. Він готовий продовжувати тренувати Кривбас та виводити команду на новий рівень.

— Розкажіть про вашу жіночу команду, яка зараз перебуває у Німеччині.

— Ми вивезли дівчат у Кельн. Вони тренуються на базі однойменного клубу та займаються висвітленням теми війни, показуючи нашу проєвропейську позицію. Висловлюю величезну подяку ФК Кельн та волонтерам, які працюють у цьому місті. Завдяки їм дівчата знаходяться не просто в безпеці, а ще й в гарних умовах.

— Як відбулась зустріч головного тренера жіночої команди Аліни Стеценко та футболістки Любов Мозги з канцлером Німеччини Олафом Шольцом?

— Наші дівчата постійно відвідують благодійні акції на підтримку України та зустрічі з представниками різних сфер. На одну із таких зустрічей потрапили Аліна та Любця. Зауважу, що наш головний тренер Аліна Стеценко з Молдови. Спочатку вона була налякана ситуацією, що відбувається в Україні, а зараз біда наближається і до її країни. У Молдові також напружена ситуація.

Коли вони туди йшли, то навіть не знали, хто там буде, нам сказали, що їх зустрінуть представники влади. Як виявилось, це був Шольц. Наші дівчата сміливі та справжні патріотки, вони загострили увагу канцлера на проблемах України. Любця навіть підколола Шольца та сказала йому, що Україна чекає від Німеччини важке озброєння. Моя школа (сміється, — прим. А.П.).

— Шольц зрозумів натяк?

— Сподіваюсь, що натяк зрозумів, але відповів, як і всі політики, щось накшалт: «Ми висловлюємо стурбованість».

— Розкажіть, де вас застав ранок 24 лютого?

— Я був з командою в Туреччині. В цей момент якраз була пауза між нашим другим та третім збором, і до гравців приїхали дружини. Коли ми дізнались про початок війни, вранці в холі готелю була мертва тиша, ми практично не розмовляли, переварювали інформацію в собі. У кожного в очах був жах і нерозуміння, що робити далі.

Поступово ми з керівництвом почали приймати рішення і слідкувати за ситуацією. До кінця зборів у нас вже був проплачений готель і ми сказали, що футболісти і тренери з родинами можуть залишитись в Туреччині. 

Я з дружиною повернувся додому, тому що діти залишились в Києві. Дорога була складною. Літаки до України вже не літали, довелось спочатку летіти до Словаччини. Там ми прочекали два дні, поки нам знайдуть машину, ще два дні зайняла дорога в Україну.

Пощастило, що на митниці нас впустили в країну на чужій машині без розмитнення. Я пояснив ситуацію, і прикордонники пішли нам на зустріч. В той час небагато людей в’їжджало в Україну, величезні черги були на виїзд. З того часу я знаходжусь у Києві та Кривому Розі.

— Як легіонери сприйняли непросту ситуацію, де вони зараз?

— Для всіх адекватних людей війна стала шоком, легіонери не виключення. Вагнер зараз грає в Грузії у команді Діла, але коли це все закінчиться, він повернеться. Ми його брали в оренду у Дніпра-1 до кінця чемпіонату, тому будемо вести переговори, адже у нас була опція викупу.

— Чи реально буде повернути всіх ваших легіонерів після війни?

— Думаю, реально, але про це рано говорити. Необхідно знати, де буде проходити чемпіонат. Можливо, будуть і втрати.

— Чи не постраждала інфраструктура Кривбасу (база, стадіон) під час бойових дій?

— Слава Богу, все в порядку.

— На якому етапі зараз реконструкція стадіонів «Металург» та «Гірник» нового стадіону?

— З початком війни будівництво на «Металурзі» призупинилось. Була інформація, що грабіжники хотіли вкрасти якийсь метал, але на стадіоні є охорона, все зберегли. Чекаємо на закінчення війни, потім будемо добудовувати.

На стадіоні «Гірник» ми хотіли робити реконструкцію, але довелось також припинити роботи. Зараз проводимо аудит. Звозимо все обладнання на стадіон, щоб його не списали на війну.

Друге коло ми повинні були грати на реконструйованому стадіоні «Гірник», там повинна була бути збудована трибуна. Багато робіт вже зроблено: зведено каркас, залитий фундамент, на складі чекають стільці.

Вже закінчені всі роботи в Академії, що знаходиться в іншій частині міста. Зведена адміністративна будівля, невеличкий манеж та велике поле. Все готово для тренувань.

— Яка зараз ситуація у Кривому Розі?

— Я щойно повернувся з Кривого Рогу. Орки недалеко від міста, але наші воїни тримають оборону, збудовано багато фортифікаційних споруд. Становище напружене, але віримо, що все буде добре, і знаємо, що ми переможемо.

— Росіяни не обстрілюють місто?

— Саме місто — ні. Але бої ведуться недалеко. В перший день війни Кривий Ріг був одним із міст, куди прилетіло. У місті є військова частина, там базується танковий батальйон.

Наша жіноча команда проживала у готелі прямо навпроти. Коли почали обстрілювати військову частину, нам вдалося швидко перевезти наших дівчат в інше місце.

— Як ви думаєте, коли закінчиться війна і яким буде її результат?

— Хотілося, щоб війна закінчилась якнайшвидше, а результат буде один — Україна переможе. Інакше бути не може.

— Яким буде футбол після війни?

— Головне — щоб він був. Звичайно, футбол вже не буде таким, як раніше, він буде іншим. Відсутність легіонерів? Іноді краще зробити крок назад, щоб потім п’ять вперед. Можливо, це дасть поштовх українським футболістам.

— Чи не буде такого, як в 90-ті, коли Динамо всіх обігравало, адже у них на ключових позиціях грають українці-збірники?

— Ніхто не знає, що буде. Якщо Шахтар поверне всіх орендованих гравців, то у них буде дві рівноцінні команди з хорошими українськими футболістами. У Руху сильна Академія, їхня команда U-19 може зараз стати чемпіонами України. Ми зараз також зібрали непогану команду юнаків, до війни ми грали з представниками УПЛ і перемагали їх. Тому я думаю, нас чекає цікавий чемпіонат.

— Володимир Зеленський є давнім вболівальником Кривбасу. Чи вдалося вам поспілкуватись із президентом під час війни?

— Трохи вдалося поспілкуватись. Зараз така ситуація в країні, що я зайвий раз намагаюся нікому не телефонувати і не грузити своїми проблемами. Але в даний час важлива і підтримка, тому я неодноразово казав слова вдячності Володимиру Олександровичу [Зеленському], і багатьом іншим людям, які зараз працюють на благо нашої країни. Хто цього не робить, їм одна дорога — в оркостан. Як казав президент Інгульця Олександр Поворознюк: «Давайте виграємо війну, закінчимо це бл*дство, а вже потім будемо розбиратись».

Зараз потрібно розставляти пріоритети. Відновлення футболу було би гарним дзвіночком, щоб люди розуміли, що життя продовжується. Керівництво нашої країни розуміє, що футбол є великим рупором.

Президент став ініціатором створення бренду United 24 для об’єднання зусиль міжнародних партнерів у підтримці України. В першому благодійному матчі збірної України через цю платформу було зібрано багато коштів на допомогу нашій країні. Це круто!

— Чи вистачає часу у Володимира Зеленського дивитись футбол?

— Це краще запитати у нього. Наприклад, я не дивився матч збірної України проти Емполі, якраз повертався з Кривого Рогу у Київ і треба було встигнути до комендантської години. А що вже казати про президента…

Він стовідсотково знає результати, вітає і підтримує наших спортсменів. Зараз дуже мало позитивних емоцій, тому важлива будь-яка радість: чи то перемога «Калуш Оркестра» на Євробаченні, чи то успіх наших клубів та збірної.

— Ви згадували Олександра Поворознюка. Бачили його кліп «Вова, #баш їх», вам сподобався?

— Звичайно бачив. Я взагалі в шоці від того, що відбувається у Фейбуці, Тік Току, Ютубі. Я навіть не думав, що в нашій країні є стільки креативних та талановитих людей. Вони не втрачають позитив.

Я давно казав, що такі люди як Поворознюк повинні бути у футболі. Коли в нас піднімається градус напруги, ці люди його притушують. Навіть, коли Поворознюк когось критикує, в нього це виходить щиро і по-доброму. Він свій чувак — як думає, так і говорить.

— Може, у наступному році відправити Поворознюка на Євробачення?

— Звісно можна, але тоді ми не дійдемо до фіналу, тому що нас дискваліфікують раніше. Думаю, матюки журі не оцінить. Але з пісні слів не викинеш, якщо «Вова їб*ш їх, бл*ть», то «Вова їб*ш їх, бл*ть» (сміється, прим.