Віцепрезидент “Кривбасу” Артем Гагарін прокоментував поразку команди у матчі 27-го туру проти “Дніпра-1” (0:1), а також розповів про єврокубки.
– Як можете прокоментувати цю гру? Чому на вашу думку не вдалося “Кривбасу” здобути позитивний результат?
– Це повинен коментувати головний тренер, я ж не відповідаю за результати на полі. Особисто для мене найголовніше те, що не вдалося сьогодні як мінімум отримати бронзу і далі рухатися до срібла. Але нічого страшного, зараз концентруємось, будемо крок за кроком рухатися далі. Те, що ми вже зробили – великий стрибок для усього криворізького футболу та зокрема для нашої команди, лише другий сезон в УПЛ, а вже боремося за призові місця. Так, досвід – це те, чого не вистачає, але в саме в таких тяжких іграх ми його і набуваємо. Особливо тяжко це матч дивитися по телевізору для вболівальників, мені здається (посміхається).
– Чи можна сказати, що дві команди, які сьогодні зустрілися на полі, вже звикли до сирен?
– Ми пропонували грати о 18:00, бо ми у цей час зазвичай граємо в Кривому Розі й нам, слава Богу, щастить, що за чотири крайні гри була лише одна повітряна тривога, і та лише 15 хвилин.
Але що вже поробиш, назначили цей час (о 13:00 – прим.). Ми не будемо плакатися, казати, що ми десь не будемо грати чи кудись їхати, що графіки тяжкі і так далі. Ми продовжуємо грати, тому що усе завжди пізнається в порівняні, нам гріх жалітися.
– Що можете сказати стосовно команди сьогоднішнього супротивника? Як можете охарактеризувати “Дніпро-1?”
– Мені сьогодні було дуже сумно. Я приїхав на цей стадіон, я памʼятаю як він жив раніше, яка була атмосфера, сектор ультрас і так далі. Сумно дивилися на то, як воно зараз усе виглядає, в якому занедбаному стані перебуває. Я ненавиджу коли кажуть “той” чи “не той” цей “Кривбас”, але мені хочеться, щоб “Дніпро” був “тим”.
– І все ж таки, що стосовно “Кривбасу”?
– Я скажу так, я подивився, що УЄФА не визнає “Дніпро-1” правонаступником “Дніпра”. Стосовно “Кривбасу”, то це відбувся ренеймінг на базі футбольного клубу “Гірник”. Відродили саме імʼя, бо Кривбас це не тільки футбольна команда, це цілий регіон. Зараз, якщо заглиблюватися в історію, то можна багато цікавого відкопати, нам з цим зараз допомагають професійні історики. Наприклад, на емблемі написано 1959, а як виявилося, саме в тому році, виступала команда “Гірник-1959”.
– Наскільки взагалі принципово повернути історичний “Кривбас”, чи це не є головним завданням?
– Головне – повернути в Кривий Ріг футбол, це вже сталося. Головне – повернути єврокубки в Кривий Ріг – це майже сталося. Звичайно, хотілося саме, щоб приїжджали в місто різні “Парми”, але… Зараз багато, хто каже, що розвиває футбол, хоча насправді, єдине, що ми робимо, то рятуємо його і це дуже важливо.
Треба обʼєднуватися, робити для всіх клубів рівні умови, щоб була здорова конкуренція. Саме тому ми приїжджаємо і в Дніпро, і в Одесу, і хочемо, щоб до нас приїздили. Ми граємо, не дивлячись на повітряні тривоги, бо казати, що через це збивається темп та ритм гри, футболісти не так грають і так далі – це неповага до жителів того ж самого Дніпра.
– Клуб майже вийшов до єврокубків, чи планується якесь збільшення бюджету на наступний сезон, якесь посилення? Чи ви думаєте, що і цим складом команда буде конкурентоспроможною?
– Я можу думати що завгодно. У нас є головний тренер, він відповідає за формування складу команди, далі він повідомляє скаутський відділ стосовно того, хто йому потрібен, генеральному директору, далі президент узгоджує, є фінансова частина.
Тому доцільніше ставити такі питання людям, які за це відповідають. Звичайно, якщо аналізувати те, що каже Юрій Миколайовичу в ЗМІ, він ніколи незадоволений, йому постійно хочеться кращого, і це нормально, люди так влаштовані, прагнути до кращого. Звичайно, що думаємо у цьому напрямку, робота ведеться.