У неділю, 5 травня, у матчі 27-го туру чемпіонату України київське «Динамо» з рахунком 5:0 розгромило ковалівський «Колос».

— Перш за все, вітаю всіх зі світлим святом Великодня. Це велике свято надії і віри. І всі ми з вами віримо і сподіваємося, що в нашій країні після нашої Перемоги настане такий довгоочікуваний мир і що ми заживемо новим життям. Думаю, всі ми добре розуміємо, що такого життя, яке було раніше, вже не буде.

Також дякую нашим захисникам і захисницям за те, що вони роблять, за те, що завдяки їм ми маємо змогу відзначати це свято і за те, що ми маємо змогу грати у футбол.

Мабуть, я не буду більше нічого іншого говорити, а просто відповім на ваші запитання.

— У деяких матчах ваша команда перетворюється саме після перерви. Чим це пояснити?

— По-перше, ми виходимо на поле не самі, ми виходимо грати проти суперника, який теж має якісь тактичні задумки, який теж готується до матчу. І як саме команда суперника вирішила побудувати свою гру, ми можемо зрозуміти тільки після початку матчу. Корективи та зауваження під час гри робити складно, а в перерві є час.

По-друге, футболісти, виходячи на поле, виконують певний обсяг роботи і з плином часу втомлюються, починають помилятися. Це теж треба враховувати.

Ми розуміли, що «Колос» будуватиме свою гру дуже щільно. Я спеціально сходив на матч юнацьких команд, бо розумів, що сьогодні наш суперник гратиме приблизно в такому ж ключі. Деякі моменти ми врахували, а щодо деяких довелося вносити якісь правки в перерві матчу.

Але, так чи інакше, ми, розуміли, що перший гол внесе корективи в у гру. Так і вийшло. Ми забили перший гол, після чого реалізували інші моменти. Утім, і в першому таймі в нас були непогані моменти, але ми в цих ситуаціях, на жаль, не дуже добре розпорядилися м’ячем.

— Здалося, що після перерви ви певним чином змінили функціонал Ярмоленка та деяких інших футболістів. Чи так це було насправді?

— Ми готуємо футболістів до матчу, даємо їм інформацію про те, як необхідно діяти в тій чи іншій ситуації залежно від розташування суперника. Взагалі є чотири фактори, які мають впливати на дії футболістів, — це розташування відносно воріт, розташування відносно м’яча, розташування відносно гравців суперника і розташування відносно наших гравців. Я не можу сказати, що з цього перебуває на першому місці, а що — на останньому: потрібно дуже добре орієнтуватися у всіх цих чотирьох площинах і правильно займати позиції.

Я не прив’язую гравців до амплуа. Якщо по ходу гри вони повинні змінювати свої позиції і «сідати» в опорну зону і або навіть в оборону, то вони зобов’язані допрацьовувати в таких ситуаціях до кінця. Безумовно, щось вдається, щось — ні, але коли є результат, то хлопці більшою мірою розуміють, що такі зміни приносять свої плоди.

Гра інколи дається, але інколи буває так, що не все йде за нашим планом, проте, повторюся, ми граємо проти команди суперника, яка теж будує свої тактичні схеми, має свої завдання на гру.

Я завжди кажу хлопцям перед грою, щоб вони отримували задоволення від кожного ігрового моменту, від кожної своєї дії. Неважливо — в обороні чи в атаці. Для нас не важливо, хто саме заб’є — для нас важливим є тільки те, щоб ця остання крапка була поставлена. А хто це зробить — воротар, нападник, півзахисник, захисник, значення не має. Успіх команди — ось те, що важливо.

Після попереднього матчу Назар Волошин сказав, що він побачив вільного Володимира Шепелєва, і тому вирішив віддати йому м’яч. І той забив гол. Він отримав емоції не тільки від забитого м’яча, а від гольових дій. Так має бути завжди. Тоді ми будемо об’єднані одним бажанням, однією метою.