Білоруський тренер Олег Дулуб ексклюзивно для Tribuna.com прокоментував гру збірної України у матчі проти Грузії (1:0), а також поділився думками щодо роботи Андреа Мальдери на чолі національної команди.

– Поділіться загальними враженнями від гри.

– Загальне враження – знаєте, усе-таки будь-який позитивний результат – це позитивний результат.

Ми не беремо окремо якість гри. Було видно, що, на мій погляд, результат був на першому місці. Це й заміна на останніх хвилинах, коли Бондар змінив гравця лінії атаки. Це все в одну, скажімо, скарбничку.

Але загалом враження двоякі. Усе-таки група була до снаги, аби боротися ще навесні на стадії плей-оф. Але, на жаль, добре, що хоча б не вилетіли.

– Як вважаєте, наскільки справедливим є результат?

– Знаєте, я завжди дивлюся на дистанції. Тобто коли бачу такі матчі, мене цікавить «Шахтар», наприклад, збірна України, то я дивлюся на дистанції. Абсолютно закономірний результат.

Тому що, якщо брати виграні матчі, то, як не парадоксально, перший матч з Угорщиною був повністю програний за статистикою. І остання гра з Грузією також була двоякою. Не було якоїсь переваги.

У матчах із Північною Ірландією та в другому поєдинку з Угорщиною статистика вже вирівнювалася на користь збірної України.

Але вимальовувалися проблеми, основні проблеми. Минуло шість матчів, а проблеми залишилися ті самі. Розумієте?

Було видно, що склади [на гру] змінюються, з’являється багато новачків. Але основне не зникає – не зникають системні помилки. Вони залишаються.

– Чи розумієте ви зараз, що саме будує Мальдера? Якась загальна картина після всього цього?

– Головне, щоб він розумів, а я – то вже таке. Куди рухається. Відігравши ці матчі Ліги націй, я не отримав однозначної відповіді, для чого вони.

Мальдера говорить, що третє місце у групі – нормально. Сьогодні читаю – Шевченко говорить, що завдання не виконано. Не відбулося підвищення у групу A. Все будують…

Те саме стосується схеми гри. Знаєте, у будь-якої країни, у будь-якої нації є національна ідентичність. На мій погляд, українська національна ідентичність, якщо ми беремо систему гри, – це 4-3-3, яка часто використовувалася останнім часом.

Окремо можна виокремити, коли був Петраков, там теж грали у три центральні захисники. Але там була вертикальна гра. Там були такі швидкості, що я перший час був у такому захопленні, коли дивився. Думав: оце так. При тих же виконавцях так перебудувати гру на короткому відрізку.

То тут, наприклад, якщо брати систему гри 4-4-2 і дві останні гри в три центральні захисники, при цьому використовуючи на позиції крайніх захисників в одній грі Синчука, а перед цим – Кащука.

Можливо, сама ідея така – асиметрія. Там Миколенко, а тут атакувальний гравець. Але на лавці два матчі сидить Крупський.

Доволі непогано він виглядав у тих матчах, у яких брав участь. Доволі непогано на рівні збірних. Але знову ж таки, рішення приймає головний тренер. Це його бачення. Він має право.

– Які висновки можна зробити за підсумками шести матчів?

– Стратегічні?

– Так.

– Стратегічно я б сюди ще додав два матчі – з поляками та данцями. Дві товариські гри. Тоді вже було вісім матчів.

Перша гра з поляками залишила позитивне враження. Цілком можливо, що це більше пов’язано з емоційним зарядом.

Останній матч із Грузією – більше запитань, ніж відповідей.

– Яку інформацію Мальдера отримав за ці матчі, як вважаєте?

– Знаєте, складно відповісти на це запитання.

Бо якщо порівняти, у першому матчі з Угорщиною в нас були Миколенко, Матвієнко, Забарний, Крупський, Очеретько, Назарина, Судаков, Ванат, Сікан та Циганков.

Якщо повернемося до заключного матчу, то замість Циганкова в нас уже з’явився Синчук. В атаці – Краснопір, лише Судаков та Сікан – пара [гравці, що залишилися у складі]… Тут з’являється Ярмолюк, уже немає Очеретька, у складі залишаються Назарина та Судаков. Використовувалися два центральні захисники, але з’явився Сарапій.

Позитивно, як на мене, що Сарапій – боєздатна одиниця. Ярмолюк теж абсолютно боєздатна одиниця.

Але щось треба робити з атакою.

З іншого боку, можливо, за такого кадрового голоду, який є зараз через травми, коли деякі гравці не доїжджають, цілком може бути, що навесні це буде зовсім інша команда.

– Цілком може додатися Мудрик.

– Так, але тут складно зараз сказати. По-перше, травма, два роки не грав, йому складно одразу набрати форму. Зараз у нього буде майже пів року. Це стосується і Циганкова.

І те, що я бачу, наприклад, – група атаки може, залежно від виконавців… Є Довбик, Яремчук, Краснопір, Сікан, Ванат. Залежно від того, чого ти хочеш, можеш вибудувати гру або під вертикальний футбол, або під контроль м’яча. Це якщо ми говоримо про центральних нападників.

На мій погляд, вибір є. Тепер треба просто зрозуміти, що ми хочемо отримати на виході, – сказав Дулуб.