– Валерію, чи правда, що ви не сьогодні-завтра маєте стати новим головним тренером Інгульця?
– Розмови є, а офіційно це буде, як уже президент вирішить. У понеділок чи вівторок…
– Тобто з Олександром Поворознюком у вас розмова вже була?
– Так, розмова з Поворознюком уже була. Ще коли команду залишив Василь Васильович [Кобін], але тоді конкретики не було. У нього були [на той час] ще там якісь варіанти. Не тільки я, а ще кілька кандидатів. Сказав, що, якщо він вирішить по мені так, то зателефонує після гри [з Металістом]. Поки дзвінка не було…
– Чи були ви сьогодні присутні у Петровому на матчі Інгулець – Металіст (1:0)?
– Ні. Не був.
– Взагалі, вам було б цікаво працювати з Інгульцем?
– Звісно! Інгулець – амбітний клуб, який завжди перед собою ставить високі завдання. Не так давно він в УПЛ грав, до фіналу Кубка України доходив. Тим паче, що нині я без роботи після того, що сталося з Ворсклою… Тому, якщо буде конкретна пропозиція [від Інгульця], я не відмовлюся.
– З таким одіозним босом, як Олександр Григорович Поворознюк, не боїтесь співпрацювати?
– Буде цікаво [працювати з Поворознюком]. Наскільки я знаю, в Інгульця є і база, і умови. Тому подивимося, як воно буде…
– Ви згадали про Ворсклу, тому не можу не спитати, чи повністю розрахувався з вами полтавський клуб?
– Ні. Є борги. Дуже великі…